МАРИНА МАРЕЄВА: «У художника інше сприйняття навколишнього світу...»

МАРИНА МАРЕЄВА: «У художника інше сприйняття навколишнього світу...»

У дитинстві я часто їздила до нашої художниці Чікової Анни. Мені дуже подобалося там перебувати, у неї завжди збиралися цікаві люди, говорили про творчість. А потім всі хотіли навчити мене різних технік малювання, при цьому вони дуже сперечалися. Було весело.


Батьки завжди підтримували мене в усіх моїх ідеях і задумах і ніколи не карали.

Школу я любила, з задоволенням ходила в неї, подобалося спілкуватися з однокласниками. Улюбленими предметами були біологія і література. У біології хотілося пізнати і вловити будову тварин і рослин, щоб потім правильно передати їх у малюнку. А література приваблювала через те, як письменники і поети передають у яскравих фарбах емоції у своїх творах.

«Зупинись миттєвість, ти прекрасно» - це як девіз, і хочеться показати якомога більше в цій миті.

Я з дитинства малювала для себе, спілкувалася з творчими людьми, з них практично склалося моє коло спілкування. Але ніколи навіть не думала, що це буде моє основне заняття. Все життя пропрацювала з кіньми, але після смерті мого чоловіка все змінилося, довелося залишити тварин і повністю присвятити себе картинам. У них часто відображаються мої улюблені тварини.

Коли малюєш тварин з натури, багато казусних моментів трапляється.

У художника інше сприйняття навколишнього світу, він бачить суть всього трохи глибше, ніж інші люди, замислюється над сенсом кожної частинки. Тому, напевно, художників часто називають творцями.

Що я думаю про «чорний квадрат» Малевича? Я солідарна в цьому питанні з художником Шиловим, повністю поділяю його думку з приводу того, що творчість має бути зрозумілою всім.

Якби я не стала художником, то так і працювала б з кіньми, але творчість, все-таки, перетягнула мене на свій бік, як і хотів мій чоловік...

Кожна творча людина індивідуальна. А якщо почати комусь наслідувати, це вже копір.

Я сама ставлюся до себе дуже критично. Мені однаково не подобатися, коли хають і коли нахвалюють мої картини. До критики ставлюся нормально, якщо вона по суті, хочеться вислухати, щоб поліпшити свою творчість.

Найкраще мені працюється під настрій, в тиші. Іноді хочеться взяти пензель і писати, і не помічаєш день на вулиці або ніч, що відбувається навколо. Іноді бувають спади.

З моєї точки зору, неможливо змагатися з Творцем, ми лише намагаємося передати його ідею.

Моя творчість не відображає політичний настрій, я вважаю себе людиною поза політикою і це моє переконання і в житті, і в творчості.

Натхнення я черпаю у своїй дитині.

Ні, мені ніколи не хотілося спалити свої картини.

Людина повинна бути в суспільстві. Хочеться навіть через картини спілкуватися з людьми, поділитися своїм настроєм, а самотня людина передає відповідний настрій. Тільки під час роботи іноді потрібно, щоб ніхто не відволікав.

Якщо жінка по-справжньому любить, вона пробачить чоловікові практично все.

Я сова. У вечірні години мені легше занурюватися в творчий процес.

У добі всього 24 години, а хотілося хоча б 42.

Мені не хочеться втратити інтерес до навколишнього світу і самовираження.

Що мене найбільше дратує? Дурні питання.

Я дуже люблю дітей - це наше майбутнє, наше найголовніше надбання!

Гроші для мене не стоять на першому місці, до творчості вони мають непряме ставлення

Моя мрія - знайти визнання моєї творчості в масах, бути зрозумілим оточуючим, донести сенс своїх картин, їх настрій. І, звичайно, гідно виховати свою дитину.

А в дитинстві моєю найголовнішою мрією було завести собаку і навчитися їздити верхи.

Мрія дитинства збулася...

Записала: Галина Правдіна