Вважається, що ім'я впливає на долю людини. Напевно, в цьому переконанні і є якийсь сенс. Тільки, швидше, вплив чинить не саме ім'я, а його звучання. Адже сила звуку по відношенню до людини давно доведена. Досить згадати колискові наспіви матері або психологічні навіювання за допомогою підбору правильних слів та інтонації.
Ім'я - код долі?
Сучасні вчені запевняють, що ім'я - це якийсь код психічної структури людини, що впливає на її характер. Деякі дослідники висувають теорію, що перевага того чи іншого імені - це дія невідомих нам сил, які впливають на підсвідомість батьків, які очікують малюка
. Але факт залишається фактом. У більшості випадків думка батьків щодо імені різко змінюється, коли жінка дізнається, що вона в положенні. Іншими словами, хотіла все життя сина Ванечку, а коли народився, назвала Артуром. Практично у всіх моїх знайомих і друзів було саме так.
Ось тільки батьки, які очікують появи малюка на світ, навряд чи замислюються над теоріями і гіпотезами вчених. У більшості випадків вибір імені дитини - результат якихось особистісних уподобань, співзвуччя конкретного імені з прізвищем і по батькові, бажання назвати дитину на честь якогось члена сім'ї.
.
. При цьому в деяких випадках батькам вдається швидко знайти компроміс. Але іноді це питання викликає численні суперечки і дебати. Так,
ми з чоловіком довго не могли вибрати для нашого синочка ім'я, яке б нам обом подобалося і було співзвучне з прізвищем. Чоловік хотів синочка Юру, я - Вадима. З жіночими іменами історія була приблизно та ж. Поступатися один одному ми не бажали,
я знаю сім'ї, де батьки домовлялися наступним чином. Народжується хлопчик - ім'я дає батько, а дівчинку називає мама. Але мені якось не хотілося довіряти настільки важливе питання банальному випадку. Юру я не хотіла ні при якому розкладі. А шанс при подібному підході, що буде саме Юра, становив, як ви розумієте, 50
%,
коли ми вже точно знали, що слід чекати хлопчика, питання постало ще гостріше. Перебрали купу імен, жаданого компромісу не знайшли. Мені здається, чоловік до того моменту вже став «в позу» і просто не хотів зі мною погоджуватися. Втім, мною рухали ті ж пориви,
неабияк змучившись, я, нарешті, знайшла для себе те ім'я, яке мені було найбільш симпатично. Та й з прізвищем воно виглядало органічно. І тут я вирішила застосувати маленьку хитрість. Не повідомляючи про свою «знахідку», я запропонувала чоловікові наступний варіант -
ми взяли книгу, в якій описуються риси характерів людей, що носять те чи інше ім'я. Ви, напевно, бачили подібні видання в магазинах. Як правило, в них є списки жіночих і чоловічих імен
.
Так ось я поставила галочки навпроти тих з них, які мені імпонують, безумовно, позначивши і сподобалося - Матвій. Причому я свідомо, поряд з Матвієм, зазначила такі імена, які, абсолютно точно, не могли сподобатися чоловікові. І запропонувала йому зробити те ж саме, але олівцем іншого кольору. Таким чином, ми обрали те ім'я, яке зібрало більше «голосів». Природно, це був Матвій,
сьогодні нашому Матвійці вже 3 роки. Тато його любить і завжди ревно ставиться до інших Матфеїв, вважаючи, що так можуть звати тільки його синочка. Він досі не знає, що ім'я дитині вибрала я.
