З кожним днем все частіше згадую приказку «Маленькі дітки - маленькі бідки». Іграшки... Питання, яке стоїть на порядку денному кожен грошень.Народилася
донька... Господи, вже майже 6 років тому. Найперша іграшка - підвіска на манежі або візку. Трохи пізніше погримушки. Ніколи не забуду серйозний погляд моєї доньки, який говорив «Мама, а це що?!». Потім численні погримушки
вибирала емоціями, але зупиняв розум. Чесно, купила б все! Але, ні мені, ні дитині це користі б не принесло. Розумна була - начиталася. Найменшим потрібні іграшки з великими одноколірними деталями, насичених природних кольорів. При цьому тримаємо в розумі, що фарби повинні бути якісні, пластмаса... сертифікати
треба... Прямо семи п'ядей у лобі себе відчувала... Думала це було складно
... Наївна!Погратися
або з'їсти? Діточка підросла, стали різатися зубки - я дізналася про прорізувачів. Весь час мучило питання, а чи не застудиться донька, тримаючи в руках іграшку, яка побувала в морозилці. Манюня відповіла сама - погралася, гризанула і викинула. Діловито сунула в рот солодкий сухарик і всім своїм виглядом повідомила, що прорізувач яможу
гризти сама, потім пішли розвиваючі іграшки. Боже, вибір такий, що, здається, не вистачить часу все переглянути і грошей, щоб все купити. Але ми з донькою пішли легшим шляхом - перевірили, що її зацікавить. Я дала їй ґудзики, блискавки, шнурочки і різні клаптики (оксамит, шовк, хутро). Вона вибрала ґудзики і тканинки. Ось і іграшки пішли вибирати для дрібної моторики - з різними на дотик поверхнями і видають
різні звуки. Книжки само собою. Перша книжка жила довго. Та, яка шуршить і пищить. Довго, десь три роки, поки не народився син. Йому було так цікаво, що ж там шуршить, що він її розібрав поряд, вірніше, по півсторінки.
Те ж саме сталося і з паперовими книгами. Хоч їх і роблять картонними, але дитина все може - порвала, а книжки розібрала - що могла - розколупала, а що не змогла - розбила. Але їм обом було цікаво її послухати,
лялька Міша, лялька Маша... просто діти стали старшими
Тепер нова проблема: купую доньці ляльку - синові вона терміново потрібна, купую йому машинку - доньці ця машинка просто необхідна. Одного разу купила пару пупсів у ванночці. Пупсов поделили, за ванночку -подрались.Купили
краски, фломастеры, карандаши и пластелин. Фарби по стінах, пластилін у килимах, олівці гризем. В голові моментально - «небезпечно чи ні
»? Проблема «що купити» плавно трансформувалася в «як поділити». А як було просто по початку - підвіски, погримушки
...
