Весілля і народження дитини - найпрекрасніші події в житті кожної дівчини. Я виходила заміж, будучи вагітною. У той час я була твердо впевнена, що буду найдивовижнішою дружиною і турботливою мамою, і жодні труднощі мені не страшні. Незабаром після весілля я вийшла в декрет і насолоджувалася побутом: пекла пиріжки, створювала затишок і навіть шкарпетки чоловікові зв'язала
! Мабуть, не просто так вважають, що чоловік до ролі батька звикає з часом. Все частіше у нас виникали сварки через те, що я забула кинути в прання білизну або не встигла зробити чоловікові бутерброди на роботу
. Але поступово все повернулося на круги своя. Вистачило однієї його відпустки, щоб мій коханий зрозумів, що таке догляд за дитиною. Через два тижні так званого відпочинку він зізнався, що на роботі набагато простіше, ніж з немовлям. Відтоді закиди і скандали закінчилися. Навпаки, чоловік став більше проявляти ініціативи у веденні домашнього господарства
. Син пішов у садок у два роки. І знову у мене вистачало часу і на будинок, і на себе. Адже в той час, коли дитина в садочку, я могла побачитися з подругами, сходити в перукарню або неспішу походити по магазинах. Часу виявилося так багато, що я вирішила перервати декретну відпустку і вийти на роботу, не чекаючи триріччя сина. Як і спочатку, я була впевнена, що зможу з усім впоратися
. Повернення на Перший
робочий тиждень я літала, як на крилах. Перед роботою встигала завести синішку в садок, оскільки графік чоловіка не дозволяв йому це робити. Робочий день у мене закінчувався о 17.30. Не дивно, що додому я поверталася затемно, а справа була взимку
. Вже через тиждень роботи я зрозуміла, що моторошно скучила за... декретною відпусткою. У вихідні я втомлювалася ще більше, ніж на роботі, оскільки домашніх справ за тиждень накопичувалося занадто багато: прибирання, готування майже на тиждень, прання, глажка.
Я не висипалася, стала дратівливою і не завжди встигала навіть нафарбуватися перед роботою. Про пиріжки і бутерброди на роботу чоловікові знову довелося забути. І знову в моїй родині почалися сварки - чоловік вимагав, щоб я залишила роботу і займалася будинком.
Оскільки моє бажання працювати було пов'язано не тільки з самореалізацією, але і з грошовим питанням, відступати я не хотіла. Поступитися довелося чоловікові. На даний момент я працюю майже півроку. За цей час я встигла пристосуватися до такого темпу, але продовжую відчувати сильну втому.
Якби дозволяла фінансова можливість, я б із задоволенням поміняла роботу на побут. Я дійшла висновку, що жінка в першу чергу повинна займатися сім'єю і будинком, а не кар'єрою, оскільки неможливо робити кілька справ одночасно і ідеально. А як вважаєте ви?
