Один із штамів кишкової палички позбавляє мишей батьківських почуттів.
Кишкова мікрофлора не тільки допомагає перетравлювати їжу, вона також впливає на обмін речовин, імунітет, мозок і поведінку. Про те, наскільки далеко може простягатися її вплив на поведінку, в Science Advances пишуть співробітники Інституту Солка. Один з найбільш звичайних мешканців кишечника - кишкова паличка Escherichia coli. Але у кишкової палички є різні штами, які поводяться по-різному (є навіть досить патогенні). Дослідники експериментували з мишами, у яких в кишечнику жив тільки якийсь один штам E. coli.
Виявилося, що якщо самка з певним штамом (O16:H48 MG1655) принесе потомство, то її дитинчата будуть рости гірше, ніж у самок з іншими штаммами кишкової палички. Справа була не в тому, що у самок з цим штамом молоко виходило менш поживним, або його вироблялося менше, ніж у інших. Точно так само справа була не в дитинчат: у них не було ніяких фізіологічних аномалій, які обмежували б їх зростання. Просто матері нехтували материнськими обов'язками і недокармлювали мишат. Якщо дитинчата від недбалих самиць віддавали іншим самкам, вони росли цілком нормально.
Тобто проблема була в поведінці самок, і поведінка це залежало від конкретного штаму кишкової палички. Що за механізм пов'язує бактерію з батьківськими навичками, покажуть наступні експерименти. Відомо, що мікрофлора впливає на рівень нейромедіаторів у мозку. Можна припустити, що кишкова паличка знижує рівень, наприклад, серотоніну, так що миша перестає відчувати задоволення від спілкування з мишатами. Але поки що це тільки припущення.
Штам O16:H48 MG1655 зустрічається і в людини. Нам він не приносить ні користі, ні шкоди - принаймні, на сьогоднішній день ніяких корисних і шкідливих ефектів від цього штаму у людей виявлено не було. Однак не варто забувати, що бактерій у нашому кишківнику живе дуже і дуже багато, їх видове розмаїття досить велике. Вони можуть взаємодіяти один з одним, і їх вплив на нас може бути різним в залежності від того, з якими «колегами» вони працюють. І коли бактерії здатні підвищувати або знижувати рівень нейромедіаторів у мозку, то вони просто не можуть не впливати на поведінку своїх господарів - інша справа, наскільки сильним може бути такий вплив.