Невисокий рівень доходів і відсутність освіти у батьків погано позначається на розвитку мозку у їхніх дітей.
Погане харчування, погане житло, важка, вимотуюча праця та інші складові бідності накладають відбиток на фізичний стан людини - наприклад, незбалансована дієта викликає хронічні проблеми з обміном речовин, розвиваються уповільнені розлади тощо. Але якщо бідність позначається на шлунку, нирках, легких, серці та іншому - що їй заважає шкодити заодно і мозку? Дійсно, експерименти на тваринах і на людях показали, що, наприклад, у розвитку кори мозку в ранньому віці генетичні фактори вирішують далеко не все, і що найважливішу роль тут відіграє життєвий досвід індивідуума. А якщо так, то виходить, що бідність (або, інакше, низький соціоекономічний статус) повинна впливати і на інтелект.
Ця проблема користується великою популярністю серед нейробіологів і психологів, причому акцент тут робиться саме на вивченні дітей, чий мозок особливо чутливий до навколишнього обстановки. Матеріалу для подібних досліджень предостатньо: протягом багатьох років у безлічі країн велася статистика, що враховує, серед іншого, фінансовий дохід тієї чи іншої сім'ї, і вченим залишалося тільки проаналізувати роботу мозку дітей з таких сімей. Результати, як правило, виявляються не надто політкоректними: у батьків, які досить освічені і матеріально забезпечені, діти демонструють більш високі когнітивні здібності, у них вище коефіцієнт інтелекту, їх мовні навички розвинені краще, у них краще розвинена увага і пам'ять, і т. д. Вихідці ж з бідних сімей не можуть похвалитися великими когнітивними успіхами (підкреслимо, що мова йде не про рівень освіти, не про кількість запам'ятаної інформації, а про здатність засвоювати щось нове, про загальну кмітливість). Хоча і тут є нюанси: наприклад, серед дітей з бідних верств населення можна за особливостями психіки відрізнити тих, хто живе в селі, від тих, хто живе в місті. Згідно з недавнім дослідженням, опублікованим в Journal of Cognition and Development, у міської бідноти не дуже добре йдуть справи зі словесною і просторовою робочою пам'яттю, тоді у сільських є труднощі тільки з другим пунктом, а із запам'ятовуванням недавно сказаного проблем якраз немає. Що ж до дітей із забезпечених сімей, то їх робоча пам'ять функціонувала нормально незалежно від того, де вони росли, в селі або в місті.
Звичайно, хтось скаже, що результати психологічних тестів можна інтерпретувати в ту чи в іншу сторону, і що це взагалі віддає соціальним дарвінізмом, і що бідні зовсім не дурні і т. д. Однак у таких роботах ніхто не говорить про спадковість, та й не надто вражаючі результати когнітивних тестів правильніше було б трактувати як наслідок невисокого соціального становища, а не його причину (хоча тут цілком можливе порочне коло, коли одне обумовлює інше). Щодо можливості різних інтерпретацій варто також зауважити, що тут багато залежить від того, з чим порівнювати. Адже ніхто і не говорить, що у дітей з малозабезпечених сімей повністю відсутній інтелект. Проблема в тому, що у дітей із забезпечених сімей він все ж вище. Тут, знову-таки, обов'язково хтось згадає самородків, які «всього домоглися самі», на кшталт Ломоносова або Діккенса. Однак наука займається загальними закономірностями, а не приватностями, тому такі випадки потрібно з чимось співвідносити, тобто, грубо кажучи, потрібно поділити число бідних «самородків» на всю масу бідноти - і порівняти отриману пропорцію з відповідною величиною щодо високих соціоекономічних верств. Та й з тими, хто вийшли з низів в люди, часто буває так, що з ними в якийсь момент відбувається зміна долі, коли людина потрапляє в нову «екологічну обстановку», сприятливу для розвитку її здібностей.
Не варто забувати і про те, що у психологічних спостережень, яким хтось вірить, хтось ні, з'явилася потужна підтримка у вигляді нейробіологічних даних. Наприклад, недавно співробітники Мічиганського університету (США) з'ясували, що у молоді, яка росла в бідності, помітно підвищена активність мигдалевидного тіла - області мозку, що бере участь у формуванні емоцій, в якій ховаються почуття страху і тривоги і неполадки в якій загрожують емоційними розладами. Крім того, у таких людей погано працювали області префронтальної кори, що служать противагою мигдалевидному тілу і допомагають стримувати швидкоплинні емоційні імпульси. В іншій недавній роботі, опублікованій в JAMA Pediatrics, говориться, що бідність взагалі пригнічує розвиток мозку. Якщо в ранньому дитинстві дитина жила в поганих умовах, то в більш пізньому віці, з 6 до 12 років, це можна дізнатися за кількістю білої і сірої речовини: його у бідняків виявляється менше, що в першу чергу помітно в областях мозку, що відповідають за навчання і протидію стресу. Відповідно, розумовий розвиток таких дітей затримується на рік-два. Втім, якщо дитина зростала в бідності, але без стресу, то розвиток її мозку йшов більш-менш нормально. Схожі результати були отримані для ділянок мозку, що відповідають за пам'ять і мовні функції.
Однак крім суто емоційних претензій, які ми обговорили вище, такі роботи (і психологічні, і нейробіологічні) зустріли по-справжньому серйозну критику. По-перше, в подібних дослідженнях майже ніколи не враховують етнічну складову, по-друге, в понятті соціоекономічного статусу рідко відокремлюють дохід сім'ї від рівня освіти батьків. Адже те й інше може по-різному впливати на мозок і психіку: якщо чисто матеріальна забезпеченість гарантує хороше харчування і медичне обслуговування, то інтелектуальний рівень батьків може стимулювати розвиток підростаючої дитини на психологічному рівні.
Велика група нейробіологів і психологів з Колумбійського університету, Університету Південної Каліфорнії та кількох інших наукових центрів спробувала врахувати обидва зауваження. У статті, опублікованій в Nature Neuroscience, автори описують результати сканування мозку понад тисячі дітей і молодих людей віком від 3 до 20 років. Елізабет Сауелл (Elizabeth Sowell) і її колег в першу чергу цікавила кора мозку, оскільки саме в ній зібрані центри вищих когнітивних функцій, і саме вона найсильнішим чином змінюється в ході розвитку мозку в дитинстві і юності.
Дані томографічного сканування порівняли з результатами психологічних тестів і аналізу ДНК, який робили, щоб врахувати можливий вплив родових генів. В результаті отримали, мабуть, цілком очікуваний результат: розвиток кори півкуль корелювало з соціоекономічними характеристиками сім'ї. Так, чим краще було утворення батьків, чим більше часу і сил вони на нього витратили, тим більше у дитини була загальна площа кори, а особливо тих її ділянок, які відповідають за читання, мову і організацію поведінки. Різниця між дітьми і молодими людьми, чиї батьки свого часу пішли в університет, і тими, чиї батьки залишилися без вищої освіти, полягала в тому, що у перших площа кори була на 3% більше.
Матеріальний достаток теж сприяв розвитку мозку, проте тут закономірність була складнішою. Відмінності між дітьми з дуже бідних сімей і дітьми з трохи менш бідних сімей були великі, але потім приріст кори зменшувався, і з деякого рівня доходів різниця в економічному становищі на її зростання майже не впливала. За словами авторів роботи, такі відмінності позначалися на результатах принаймні одного з когнітивних тестів, і найбільш чутливими тут виявлялися пам'ять і здатність організовувати власну поведінку. Що ж до етногенетичних факторів, то тут ніякої залежності виявити не вдалося - приналежність до тієї чи іншої раси не позначалася на взаємозв'язку між розвитком мозку і соціоекономічним становищем.
Конкретні «агенти впливу» тут можуть бути різними: це і погане харчування в сім'ях, які не можуть похвалитися високим рівнем доходу, і погана екологія в районах, де змушені жити люди із соціальних низів, і важка психологічна обстановка всередині самої сім'ї, і відсутність стимулів до розвитку. Всі вони, окремо і разом, позначаються на розвитку молодого мозку, хоча, звичайно, було б цікаво дізнатися внесок кожного з факторів - просто для того, щоб розробити ефективну соціальну політику проти бідності. Але, так чи інакше, ясно одне: якщо ми хочемо, щоб наступне покоління вийшло розумним і розвиненим, потрібно подбати хоча б про матеріальний добробут суспільства.
Підготовлено за матеріалами ScienceNOW.