Мозок запам'ятовує неспівпадіння нашої думки з думкою інших людей, щоб наступного разу скоригувати її у відповідність з думкою групи.
Коли ми чуємо, що наша думка збігається з думкою важливої для нас людини, коли ми і вона вибираємо одне, нам стає приємно. І якщо при цьому заглянути в наш мозок, то можна побачити, як в ньому активуються центри задоволення, що впливають на мотивацію, навчання і безліч інших функцій. Задоволення, які ми відчуваємо, в даному випадку мотивує на певні соціальні дії. Якщо ж раптом ми виявимо, що наша думка не збігається з думкою того, хто нам важливий, ми відчуваємо незручність, психологічний дискомфорт, і в мозку виникають сигнали помилки, що спонукають нас все-таки узгодити свою позицію з позицією іншої людини.
Про ці речі нейробіологи знають давно. Але зазвичай реакцію мозку на збіг або неспівпадіння думок спостерігають саме в момент збігу/неспівпадіння. Інше питання, чи надовго залишаються в мозку якісь сліди після того, як ми виявили, що думаємо не так, як всі.
Співробітники Національного дослідницького університету «Вища школа економіки» (НДУ ВШЕ) пишуть в Scientific Reports, що такі сліди залишаються. В експерименті брали участь 20 жінок, яким показували серію фото незнайомих людей. Потрібно було вирішити, наскільки ти довіряєш тому чи іншому незнайомцю, вирішити просто за його зовнішністю. Потім про кожного з незнайомців говорили, що про нього думають інші. Іноді думка групи збігалася з думкою учасниці експерименту, іноді немає. І через півгодини знову потрібно було оцінити, як ти ставишся до тих же незнайомих персонів, яких ти вже бачив на фото.
Як можна було очікувати, коли думка людини не збігалася з думкою групи таких же, як вона (точніше, як вона), то вдруге думка змінювалася - не завжди, але в половині випадків. Але авторів роботи більше цікавило, що при цьому відбувається в мозку. За мозком спостерігали за допомогою магнітоенцефалографії (МЕГ). На відміну від більш звичної магнітно-резонансної томографії, у неї більша тимчасова роздільна здатність, тобто МЕГ дозволяє розрізнити зміни в активності мозку, що відбуваються швидко один за одним.
Виявилося, що коли має місце розбіжність в думці, мозок це запам'ятовує. Коли ситуація повторюється (коли знову показують фото людини, щодо якої ти і група не зійшлися в судженнях), то через частку секунди в мозку проскакує спеціальний сигнал, який вказує, що тут у нас минулого разу була незгода з іншими. Сигнал служить попередженням про можливий соціальний конфлікт, так що у мозку є шанс скорегувати поведінку - тобто привести свою думку у згоду з думкою групи. Цей сигнал формується верхньою темною корою, яка вважається однією із зон мозку, що допомагають згадати якісь речі з минулого.
Іншими словами, чужа думка впливає на мозок не тільки в той момент, коли ми його чуємо, але і через якийсь час. У результати ми не просто підлагоджуємо власну думку під думку інших, а й починаємо сприймати навколишній світ їхніми очима. (Нагадаємо, що в експерименті, коли потрібно було оцінити людину вдруге, нікого поруч не було, тільки в мозку залишалася пам'ять про те, що півгодини тому нам повідомили думку інших людей.)
Можливо, це не дуже втішні результати, якщо розглядати самостійність мислення як вищу цінність. З іншого боку, така пластичність мозку допомагає уникнути соціальних конфліктів. Нарешті, не варто забувати, що груп людей на світі багато, і у нас є певна свобода в тому, чиї думки вважати значущим для себе.
За матеріалами НДУ ВШЕ