Коло спілкування і больова чутливість, ймовірно, пов'язані один з одним через знеболюючі ендорфіни - чим більше у нас друзів, тим більший біль ми можемо витримати.
Ендорфіни, або ендогенні морфіни, які синтезуються нейронами мозку, допомагають долати біль і стрес, а також впливають на емоційний стан.
Наприклад, деяке відчуття піднесеності і щастя, яке приходить до нас після фізичних вправ, виникає тому, що перенапружені м'язи починають хворіти, і мозок намагається знеболити їх за допомогою ендорфінів, які заодно дарують радість. (Хоча варто уточнити, що саме відчуття ейфорії народжується при складній взаємодії різних систем нейромедіаторів, і списувати тут все на ендорфіни певно не варто.)
З іншого боку, дослідження на тваринах і на людях показали, що рівень ендорфінів пов'язаний з соціалізацією - грубо кажучи, їх рівень тим вище, чим більше і чим краще ми спілкуємося з іншими. Звідси напрошується висновок, що дружба в буквальному сенсі може бути знеболювальним.
Згідно з експериментами Катерини Джонсон (Katerina V.-A. Johnson) і Робіна Данбара (Robin I. M. Dunbar) з Оксфордського університету, це і справді так. Психологи запросили в лабораторію 101 людину і попросили їх виконати наступну вправу: притулитися до стіни, напівприсів навпочіпки, так, щоб у колінах був прямий кут. Перебувати в такій позі досить важко, так що незабаром у людини починають хворіти м'язи через напругу.
У статті в Scientific Reports автори пишуть, що ті, чиє коло спілкування було ширше, терпіли найдовше. Звичайно, тут можна сказати, що деякі люди, ймовірно, були просто фізично сильнішими, проте дослідники окремо уточнюють, що здатність витримати вищеописану позу з фізичною підготовкою ніяк не збігалася.
Принагідно вдалося з'ясувати, що у тих, хто в цілому був у кращій фізичній формі, соціальні зв'язки не настільки великі, як у більш слабких товаришів з експерименту. Можливо, що у того, хто займається фітнесом або спортом, просто немає часу на велике спілкування, або ж від фізичних вправ він отримує стільки ендорфінів, що цілком може обійтися і меншим числом друзів.
Разом з тим, не можна сказати, що тут вдалося точно встановити причинно-наслідковий зв'язок між соціалізованістю і больовою чутливістю. Щоб зв'язати те й інше через ендорфіни, потрібні додаткові дослідження, в яких безпосередньо б аналізували рівень цих самих ендорфінів і стежили б за активністю мозку. Крім того, цікаво було б дізнатися, чи кожна дружба однакова за болезаспокійливими властивостями, і чи можемо ми тут прирівняти спілкування в Фейсбуці дружнім посиденькам де-небудь в кафе, в барі або на кухні.
Наостанок можна додати, що Робін Данбар і його колеги не вперше дивують нас фактами про «фізіологію дружби» - так, в 2012 році вони опублікували в Proceedings of the Royal Society B статтю, в якій стверджувалося, що число друзів залежить від розміру мозку, а точніше, від розміру орбітофронтальної кори.
Втім, нічого особливо дивного тут немає: вміння дружити залежить від здатності розуміти інших людей, зчитувати їх емоційний стан і т. д., а для цього, як можна здогадатися, наш мозок повинен бути досить добре розвинений.
За матеріалами LceScience.