Жіночий статевий гормон естрадіол і енергетичний гормон меланокортин разом стимулюють нейрони мозку, які понуждають організм до фізичної активності.
Ми всі прекрасно знаємо про користь фізичних вправ, спорту, фітнесу, фізкультури, аеробіки тощо, але нам часом так важко встати і почати щось робити. З одного боку, тут можна відвідувати на свою силу волі, точніше, її відсутність. З іншого боку, пасивність має цілком біологічні причини, і слабка воля тут може бути ні при чому - у всякому разі, у жінок.
Відомо, що жінки стають фізично менш активні після настання менопаузи. У менопаузі змінюється гормональний фон, яєчники перестають виділяти гормон естрадіол. Він, як будь-який статевий гормон, впливає на безліч речей, і серед іншого регулює енергетичний обмін речовин. Зокрема, він стимулює виділення тепла і підвищує витрату енергії через м'язову активність. Якщо у самок мишей видалити яєчники, вони почнуть менше рухатися і додадуть у вазі. Співробітники Каліфорнійського університету в Сан-Франциско описують в Nature, які нейробіологічні механізми пов'язують естрадіол і фітнес.
Одним з показників енергетичного балансу служить ще один гормон, меланокортин: коли організм має надлишок калорій, рівень меланокортину підвищується. На меланокортин реагує особлива група нейронів у гіпоталамусі, точніше, у вентромедіальній зоні гіпоталамусу. (Одна з функцій гіпоталамуса - збирати відомості про метаболізм з усього тіла і коригувати відповідно до них поведінку.) Виявилося, що ті ж нейрони, які реагують на меланокортин, також реагують на рівень естрадіолу: коли його ставало багато, в нейронах гіпоталамуса включався ген рецепторів до меланокортину. Тобто естрадіол робив гіпоталамус (точніше, деякі його нейрони) більш чутливим до меланокортину.
Обидва гормони, естрадіол і меланокортин, активують нейрони витрати енергії в гіпоталамусі. Але витрачати енергію можна по-різному. Подальші експерименти показали, що серед цих енергетичних нейронів є такі, які стимулюють саме фізичну активність. Якщо їх активувати, то миша за п'ять годин пройде і пробіжить відстань, в 700 разів більша, ніж інша миша, у якої нейрони не стимулювали. При цьому миші з активованими «нейронами фізичної активності» проявляли активність ще й вдень, коли мишам годиться відпочивати. Тобто нейрони в цілому підвищували рівень збудження, і миші починали метушитися, щоб знайти вихід енергії, що розпирала їх.
Очевидно, при менопаузі, коли рівень естрадіолу сильно падає, енергетичні нейрони гіпоталамуса стають малочутливими до меланокортину - тепер їм здається, що зайвої енергії у організму немає. Відповідно, «нейрони фізичної активності» (які являють собою підрозділ енергетичних нейронів) ніяку активність вже не стимулюють. Ймовірно, з цим можна щось зробити за допомогою препаратів з естрадіолом і меланокортином або ж за допомогою ліків, які діяли б прямо на потрібні нейрони. Правда, якщо говорити про людей, тут потрібен індивідуальний підхід, все-таки рівень гормонів у всіх змінюється по-різному, і комусь навіть в менопаузу ніякі стимулятори фізичної активності просто не потрібні.
За матеріалами Nature