Котики виявилися сприйнятливими до зорових ілюзій - вони воліють сидіти всередині уявного квадратного контуру, як якщо б вони опинилися в справжній коробці.
Про те, що котики люблять сидіти в коробках, знають навіть ті, у кого котики не живуть. До речі, коробки люблять не тільки домашні кішки, а й рисі, леви, леопарди і тигри, тільки у них коробки повинні бути, звичайно, побільше. Тягу до коробок пояснюють по-різному: з одного боку, це ніби місце для засідки, з іншого - засіб від стресу, з третього - персональний обігрівач (кішки люблять тепло, а в коробці завжди тепліше, ніж поза коробкою). Як би там не було, тяга до коробок, ящиків, кошиків і т. д. у котиків настільки велика, що вони готові навіть уявити собі коробку, лише б посидіти в ній.
Дослідники з Міського університету Нью-Йорка та Університету Ла Троба поставили з кішками наступний експеримент: на підлогу або на килимок наклеювали чотири гуртки з вирізаним сектором. Сектори вирізали, щоб він утворював прямий кут, а гуртки наклеювали так, щоб їхні вирізані сектори створювали ілюзорний квадратний контур. Поруч з ілюзорним квадратом наклеювали ще одну четвірку гуртків, але тепер їх вирізані сектори дивилися назовні, і ніякого квадрата не виходило. Нарешті, на підлозі робили ще й справжній квадрат. Потім у кімнату запускали котиків і спостерігали, де вони будуть сидіти.
Точніше, все це робили не самі дослідники, а добровольці, яких знайшли по інтернету. Автори роботи справедливо розсудили, що в експерименті котики будуть вести себе максимально природно, якщо експеримент проведуть їхні господарі у них вдома, без будь-яких сторонніх людей поруч і вже тим більше без поїздок в лабораторію. Добровольців знайшлося більше п'ятисот шістдесяти, але тільки тридцять змогли провести всі потрібні тести. Але й у цих тридцяти кішки часто взагалі не звертали уваги на гуртки з вирізом. Загалом, лише дев'ять котиків хоча б раз вибрали, де сидіти - в уявному квадраті або поза ним.
Відомо, що кішки люблять сидіти не тільки всередині справжніх коробок зі справжніми стінками, але і всередині намальованих коробок або взагалі всередині якоїсь майданчика, біля якої межі просто позначені - наприклад мотузкою, липкою стрічкою тощо. В даному ж випадку дослідників цікавило, наскільки кішки сприйнятливі до ілюзії, коли явного замкнутого контуру немає, але здається, що він є.
У статті в Applied Animal Behaviour Science сказано, що ілюзорний квадрат котики вибирали майже так само часто, як і звичайний, явний квадрат. Правда, був один котик на ім'я Тоторо, який несподівано раз по раз вибирав третій варіант - гуртки, звернені вирізаними секторами назовні. Ймовірно, він просто був сильно заінтригований незвичайним візерунком - все-таки просту котячу цікавість теж не можна скидати з рахунку.
Загалом, кішки сприйнятливі до візуальних ілюзій - до речі кажучи, як і собаки, яких на цей предмет теж вивчали. І хоча дослідження здається кандидатом на Шнобелівську премію, не можна не визнати, що з отриманих результатів можна зробити досить фундаментальні висновки про когнітивні здібності звірів, про особливості сприйняття і про багато інших важливих речей. Але перш ніж робити глобальні висновки, добре б все-таки повторити «ілюзорні» експерименти з більшою кількістю котиків, хоча враховуючи котячий норов, це явно займе багато часу і терпіння.
За матеріалами LceScience