Кишкова мікрофлора не дає потенційним алергенам проникнути в кров, тим самим запобігаючи розвитку алергічної реакції імунної системи.
Харчова алергія, напевно, найнеприємніша з усіх алергій, адже з нею ти не просто не можеш їсти, що хочеш, але і повинен стежити, щоб випадково не проковтнути небезпечний продукт - наслідки можуть бути найважчими, аж до анафілактичного шоку. Число випадків харчової алергії останнім часом помітно зростає: так, у США з 1997 по 2011 роки діти стали хворіти нею на 50% частіше. Пояснюють це по-різному. Одні кажуть, що вся справа в зміні раціону: мовляв, сучасна людина харчується не так, як її предки, і наш організм не встиг пристосуватися до нових продуктів харчування, так що імунітет сприймає те, що ми їмо, як небезпечні чужорідні речовини. За іншою версією, вся справа в шлунково-кишковій мікрофлорі, якій доводиться витримувати цілі потоки антибіотиків - наприклад, у тих же США середньостатистична дитина до дворічного віку вже проходить близько трьох антибіотичних курсів. Ліки покликані допомогти нам впоратися зі шкідливими мікробами, однак і корисні кишкові симбіонти при цьому теж страждають. Відомо, що шлунково-кишкові бактерії ведуть активний діалог з нашою імунною системою, і тому проблеми з мікрофлорою цілком можуть спричинити за собою і проблеми з імунітетом.
У 2004 році Кетрін Нейглер (Cathryn Nagler) і її колеги з Медичного центру Чиказького університету показали, що якщо з кишечника мишей вигнати всіх бактерій, у тварин розвинеться харчова алергія. У наступних експериментах дослідникам вдалося отримати мишей, чутливих до арахісу - в ранньому віці їх годували антибіотиками, після чого мишачий імунітет починав активно виробляти антитіла проти горіхових алергенів. Однак, як пишуть автори роботи в Proceedings of the National Academy of Sciences, якщо таким тваринам давали розчин з бактеріями клостридіями, які зазвичай живуть у звірів у кишечнику, алергія зникала. Якщо ж мишам згодовували бактерій іншого різновиду, наприклад, Bacteroides, ніякого антиалергічного ефекту не було.
Виявилося, що клостридії спонукають імунні клітини синтезувати сигнальний білок інтерлейкін-22. Він знижує проникність епітеліальної вистилки кишківника, так що потенційний алерген не може проникнути в кров і «підставитися» під імунітет. Якщо мишам, обробленим антибіотиком, давали сам інтерлейкін-22, ефект був такий же, як від клостридій - алергія заспокоювалася. І навпаки: якщо інтерлейкін нейтралізували антитілами проти нього, алерген потрапляв у кров і дратував імунітет.
Тобто бактерії допомагали придушити алергічну реакцію, діючи через імунітет. Звичайно, навряд чи непереносимість тих чи інших речовин залежить тільки від благополуччя мікрофлори, є й інші фактори, включаючи генетичну схильність до алергії. Однак применшувати роль шлунково-кишкових бактерій не варто. Тут можна згадати роботу дослідників з Пенсильванського університету, які встановили, що симбіотичні шлунково-кишкові мікроби стримують аутоімунні реакції, в тому числі і в легких - у тварин без бактерій-симбіонтів розвивалися астмоподібні симптоми. Можливо, що в майбутньому проти алергій і аутоімунних розладів вдасться створити бактеріальну таблетку, подібну до тієї, яку зараз намагаються зробити проти ожиріння і діабету.