По будові мозку афарські австралопитеки були більше схожі на мавп, але при цьому розвиток мозку у них йшов вже по-людськи неквапливо.
Людина з'являється на світ з недорозвиненим, невеликим мозком, який буде рости ще кілька років - тільки до п'яти років мозок досягне потрібного розміру. (Мова саме про розмір; налагодження зв'язків між відділами мозку, формування нейронних ланцюжків буде тривати до самої зрілості, а в деяких випадках - все життя.) Вважається, що мозок у людей став повільно розвиватися одночасно з тим, як він став збільшуватися: якби у дітей мозок збільшувався до кінця ще в материнській утробі, діти просто не могли б народитися - вони не проходили б через родові канали в занадто вузькому людському тазу. У свою чергу, таз у нас став таким, яким став, щоб полегшити прямозбереження. Загалом, в еволюції людини перевага була у тих, чий мозок не поспішав розвиватися, хоча це і означало, що про дитину потрібно буде ретельно піклуватися ще досить тривалий час після пологів.
Вважається, що розвиток мозку сильно сповільнилося з появою роду Homo, тобто людей. Однак співробітники Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка та їхні колеги з наукових центрів США, Франції та Австралії пишуть в Science, що мозок став повільно розвиватися ще в афарських австралопитеків, які бродили по Землі 3-4 млн років тому. Всі Homo відбулися або прямо від афарських австралопітеків, або від якогось іншого виду, дуже схожого на афарців. Вони вже ходили на двох ногах і робили якісь примітивні знаряддя праці, хоча мозок у них був поки всього лише на 20% більше, ніж у шимпанзе (у людини він більше в три рази). До речі, у шимпанзе мозок досягає дорослого розміру до двох років.
Дослідники вирішили оцінити будову і швидкість розвитку мозку афарських австралопітеків на прикладі останків шести дорослих особин (серед яких була знаменита австралопитечка Люсі, чиї на рідкість добре збережені кістки знайшли ще в 1974 році) і двох дітей. Вік маленьких австралопітеків визначали по будові зубів, так що один виявився близько двох з половиною років від роду, другий же був п'ятимісячним немовлям.
З'ясувалося, що розміри дитячого і дорослого мозку у австралопитеків співвідносяться так само, як у людей. Тобто у дітей австралопітеків мозок був занадто маленький, а значить, він повільно розвивався під час внутрішньоутробного розвитку і потім продовжував збільшуватися в тому ж темпі після пологів. І це притому, що мозок австралопитеків був не набагато вже більше мавпячого; та й влаштований він був, за словами авторів роботи, ще по-мавпячому.
Звичайно, мізки австралопітеків не збереглися, але зате на внутрішній стороні черепних кісток залишилися ендокрани - рельєфи, що відображає малюнок великих борозд і звивин головного мозку і, в деяких випадках, великих судин. Одна з характерних особливостей мозку людиноподібних мавп - це серповидна борозда в потиличній частці кори півкуль. У мавп вона зрушена вперед, у людини - назад. Вважається, що серповидна борозда змінила своє становище через еволюційну реорганізацію мозку: у людей удосконалювалися когнітивні функції, розвивалася мова, і це відбивалося на будові мозку. Раніше вважали, що у австралопитеків мозок вже встиг зазнати людські зміни, хоча б в загальних рисах, однак, судячи з ендокран, мозок у них все-таки залишався ще мавпячим.
Тобто мозок австралопітеків був поки на 20% більше мавпячого і виглядав здебільшого так само, як мавп - проте розвивався вже по-людськи повільно. На думку авторів роботи, у розтягнутого в часі розвитку мозку могли бути й інші плюси: наприклад, дитині з повільно розвивається мозком потрібно менше поживних речовин, і якщо їжі раптом стане мало, то дитина з повільно зростаючим мозком перенесе важкий період легше (хоча піклуватися про неї доведеться довше). Втім, поки що дослідники проаналізували будову мозку тільки у двох дітей-австралопітеків. Детальніші подробиці того, що відбувалося з мозком наших предків, можуть з'явитися лише з новими даними.