На гусениць, що мешкають поблизу екватора, нападають у вісім разів частіше, ніж на тих, що живуть ближче до полюсів.
Всі ми знаємо, що в тропічних лісах флора і фауна набагато багатші, ніж у тундрі. Можна сказати, що біологічне розмаїття в цілому збільшується при русі від полюсів до екватора.
Але якщо в екосистемах зростає кількість видів, то, очевидно, в них стає і більше хижаків, а значить, тим, кого ці хижаки їдять, стає все важче і важче виживати.
Досить значна команда з сорока дослідників з наукових центрів по всьому світу повідомляє у своїй статті в Science, що все так і є - жити на екваторі дійсно небезпечно.
Автори, однак, займалися не взагалі тваринами, а тільки комахами. Щоб дізнатися, якою живеться комахою на різних широтах, Елеанор Слейд (Eleanor Slade) з Оксфорда та її колеги виготовили 2 879 пластилінових гусениць, які виглядали і пахли, як справжні, і яких приклеювали до рослин у різних частинах світу, від арктичного полярного кола до південної частини Австралії. Різноманітні
хижаки, від птахів до мурашок, атакували гусениць, але швидко кидали їх, залишаючи на пластиліні характерні сліди. Уважно розглянувши сліди нападу, можна було точно сказати, хто намагався з'їсти пластиліновий муляж: звір, птах або якесь членистоноге.
У результаті вдалося з'ясувати, що на екваторі на гусениць нападають у вісім разів частіше, ніж на територіях, близьких до Північного і Південного полюсів. (Схожа закономірність, до речі, проявлялася і в горах: чим вище залишали пластилінових гусениць, тим рідше на них нападали.) При цьому в тропічних зонах головними нападниками були зовсім не птахи, не звірі, не рептилії і взагалі не хребетні - найактивнішими хижаками тут виявилися членистоногі, а саме мурахи.
Можна припустити, що і для інших комах справи йдуть так само: на екваторі їм жити всього небезпечніше, і найбільша небезпека виходить тут від мурахів. Відомо, що рослинноїдні тварини в тропічних лісах щорічно з'їдають від 10% до 30% листяної маси, і можна уявити, якою б була ця цифра у відсутності хижаків, які обмежують їх чисельність.
Отримані результати якраз і важливі тим, що дають нам уявлення про глобальний баланс між групами тварин з різною екологічною роллю - якраз завдяки подібним дослідженням ми краще розуміємо, чим може загрожувати екологічний перекіс, пов'язаний з і зменшенням чисельності тих чи інших видів.