При штучному розведенні у метеликів-монархів пропадає здатність до міграції.
Щорічна міграція метеликів-монархів - одне з найбільш видовищних природних явищ у Новому Світі. Навесні мільйони метеликів з місць зимівлі в теплій Мексиці летять через всю територію США до кордону з Канадою, а восени повторюють цей довгий шлях у зворотному напрямку.
Однак людство з кожним роком ускладнює метеликам їх і без того непросте життя, вирубуючи ліси в місцях їх зимівлі і рясно застосовуючи пестициди на сільськогосподарських полях. Тому не дивно, що небайдужі люди намагаються допомогти монархам здійснити їх небезпечну подорож. У чомусь це навіть стало національною ідеєю в Штатах: школярі та ентузіасти розводять і випускають на волю метеликів, з'явилися навіть компанії, що продають метеликів спеціально для розведення. Добрі наміри - безсумнівно, але чи все з ними добре?
Якщо почати розбиратися в деталях міграції монархів, то все стає набагато складніше, ніж просто переліти метеликів з півдня на північ і назад. По-перше, не всі метелики мігрують: існують осілі популяції, які не роблять таких вражаючих переліків. По-друге, і це важливо розуміти, під час міграції змінюється кілька поколінь метеликів, тому монархи, які прилетіли в Канаду - це зовсім не ті метелики, які вилетіли з Мексики. І це далеко не повний перелік нюансів, пов'язаних з особливостями життя монархів. Крім того, коли людина втручається в природні цикли, як у випадку зі штучним розведенням метеликів і випуском їх на волю, ефект від цього не завжди передбачуваний.
Дослідники з Університету Чикаго нещодавно опублікували в журналі PNAS роботу, присвячену вивченню здатності до міграції метеликів-монархів, вирощених у неволі. Для цього вони поставили простий експеримент: метелик поміщали в спеціальний пристрій, здатний фіксувати, в якому напрямку і скільки часу він летить. Якщо за час експерименту метелик не виявляв будь-яких переваг у русі в бік півдня, значить, ймовірність успішно перелетіти з Канади в Мексику у нього була б не дуже висока. Якщо ж випробовуваний монарх явно показував перевагу південному напрямку, значить, і шанси на успішну зимівлю в теплих краях у нього підвищувалися. Ясна річ, що експеримент проводився з метеликами в осінній сезон, коли вони повинні летіти з півночі на південь. Результати дослідження вийшли досить цікавими.
Виловлені в дикій природі метелики очікувано «летіли» на південь, на відміну від їхніх побратимів, вирощених у неволі. Доступні для покупки і розведення метелики не виявляли такого бажання. Аналогічно поводилися і нащадки диких мігруючих метеликів, яких зловили під час їхнього перельоту на північ. Покоління, яке народилося в неволі від здатних до міграції монархів, втрачало таку здатність. Першому факту дослідники змогли знайти пояснення. Генетичний аналіз «покупних» метеликів показав, що вони належать до окремої популяції, що відрізняється від усіх відомих популяцій монархів, хоча відбулися вони саме від північноамериканської популяції метеликів. Тому втрату здатності до міграції можна пов'язати з впливом штучного розведення на гени. Однак пояснити, чому вирощені в неволі нащадки диких метеликів втрачають здатність до міграції, поки не вийшло.
Які висновки з усього цього можна зробити? Здатність до міграції - це досить складний комплекс факторів, що включає в себе як генетичні особливості популяцій, так і, можливо, інші причини, про які ми поки не знаємо. Це також ставить питання до того, наскільки корисна практика штучного розведення монархів з подальшим випуском їх на волю.
Справа в тому, що додавання генів немігруючих метеликів до їх мігруючих побратимів потенційно може призвести до втрати здатності до далеких перельотів у всіх метеликів, якщо такі гени поширяться по популяції.
Тому допомагати видам, які перебувають під загрозою, звичайно ж, добре, але необхідно досконало вивчити можливі наслідки такої допомоги, щоб не зробити гірше. А як робити правильно і з користю для природи, сподіваємося, покажуть подальші дослідження.
За матеріалами PNAS