Серед уламків корабля, на борту якого знаходився загадковий Антикитерський механізм, знайшли кістки юнака.
Досліджуючи знаменитий затонулий корабель біля грецького острова Антикитера, археологи зробили досить рідкісне відкриття - вони знайшли останки людини, яка загинула під час аварії.
Саме давньогрецьке судно виявили ще 1901 року. На дні і в піску були не тільки шматки дерева, а й вантаж: безліч бронзових і мармурових статуй, а також скляні і керамічні судини. Серед знахідок був і невеликий ящичок, всередині якого розташовувалися десятки бронзових шісток. Тільки через багато років історики зрозуміли, що перед ними.
Пристрій, прозваний Антикитерським механізмом, був своєрідним підручником астрономії, з його допомогою можна було визначати положення Сонця, Місяця, Меркурія, Венери, Марса, Юпітера і Сатурна, а також передбачати затемнення. Оскільки астрономія у стародавніх греків була тісно пов'язана з філософією, прилад міг пояснити і пристрій космосу (в широкому сенсі), і місце людини в ньому.
Коли саме затонув корабель, не дуже зрозуміло. Більшість бронзових скульптур, піднятих з місця аварії, були створені в IV ст. до н. е., а мармурові - в I ст. до н. е. Датування деревини судна радіовуглецевим методом дає 220 р. до н. е. - 43 року. Вік механізму теж неясний. Раніше дослідники вважали, що пристрій було зібрано в I ст. до н. е. або в середині II ст. до н. е. Називалися й інші дати. Останнім часом говорять про кінець III ст. до н. е.
Людські останки, які виявили після зняття метра піску, навряд чи знімуть хронологічні неясності, але суттєво доповнять загальну картину. Кісток виявилося кілька: ребра, частина черепа з зубами, кістки рук, стегнові кістки. Судячи з усього, вони належать молодому чоловікові - юнакові до 20 років. Незрозуміло, чи був він членом екіпажу або пасажиром. Так чи інакше, коли корабель затонув, молодий чоловік опинився в пастці. Судно спочатку кинуло на скелі, потім накрило хвилями і вдарило об підводний потік. За порівняно короткий час місце аварії занесло піском, і саме тому кістки, та й інші знахідки, так добре збереглися.
Відразу після відкриття викликали генетиків. На поклик відгукнувся Ханнес Шредер, експерт з данського Музею природної історії. Під час попереднього сортування і розбирання кісток він наштовхнувся на кам'янисті кістки - не тому що вони з каменю або скам'янілі, просто така назва прижилася за особливо твердою частиною скроневої кістки. Кам'янисті кістки розташовуються за вухом, і в них ДНК зберігається навіть краще, ніж у зубах, у зв'язку з чим генетики сповнені ентузіазму: раніше попрацювати з ДНК з жертв таких давніх корабельних аварій не вдавалося. Тепер справа за малим - отримати від влади дозвіл на дослідження.
За матеріалами Ancient Origins.