Через соціальну ізоляцію нейрони мозку зменшуються в обсязі.
Відомо, що тривала самотність погано позначається на психіці: у людини загострюється тривожність, розвивається депресія (що може призвести до психозу), погіршується пам'ять та інші когнітивні навички. Цілком логічно було б припустити, що таких сильних змін у психіці супроводжують зміни в нейронних ланцюжках мозку.
Щоб дізнатися, що відбувається в самотньому мозку, дослідники з Університету Томаса Джефферсона і Піттсбурзького університету спочатку ростили лабораторних мишей у великих загальних клітинах, де вони могли спілкуватися один з одним, разом грати з іграшками, бігати по лабіринтах тощо, а потім, коли гризуни ставали дорослими, пересаджували їх в одиночні клітини. Через місяць, як було сказано в доповіді на щорічній конференції Нейробіологічного товариства, у мишей нейрони зменшувалися в обсязі - в середньому на 20% - і в такому вигляді залишалися ще три місяці, поки мишей тримали окремо один від одного.
З іншого боку, за місяць одиночного утримання на нейронах ставало більше так званих дендритних шипиків - особливих виступів на клітинній мембрані, де нейронний відросток-дендрит готовий сформувати з'єднання-синапс з іншим нейроном. Зазвичай збільшення дендритних шипіків - це позитивна ознака: це означає, що мозок адаптується до нової інформації і готовий будувати нові нейронні ланцюги. Однак в даному випадку збільшення кількості шипіків, мабуть, слід розуміти в тому сенсі, що мозок намагається зберегти статус-кво за відсутності соціальних стимулів. Тут, до речі, можна згадати іншу роботу, про яку ми якось розповідали: два роки тому в статті в Cell нейробіологи з Массачусетського технологічного інституту опублікували статтю, в якій говорилося, що самотність зміцнює зв'язки між деякими нейронами, змушуючи їх бурхливо реагувати на соціальні контакти.
Втім, після місяця самотності в мишачих нейронах число шипіків падало. Більш того, в мозку зменшувався рівень білка під назвою нейротрофічний фактор мозку, або BDNF. Цей білок стимулює зростання нейронів, значить, раз його стало менше, на самоті у нейронів погано ростуть провідні відростки, отже, стає менше можливостей для появи нових нейронних ланцюгів. Нарешті, порівняно з мишами, які як і раніше жили компанією, у самотніх мишей була сильніше пошкоджена ДНК нервових клітин.
У перспективі автори роботи хочуть перевірити, як всі ці зміни позначаються на поведінці. Ми знову ж якось вже писали, що соціальна ізоляція стимулює у мишей активність гена, що підвищує агресивність і тривожність, проте тут потрібно більше подробиць, що пов'язують відтінки поведінки зі змінами в нейронах. Крім того, з'їджування нейронів спостерігали тільки в сенсорній корі, що обробляє сигнали від органів почуттів, і в моторній корі, що управляє рухами, і було б цікаво подивитися, що відбувається в інших зонах мозку. Нарешті, подальші експерименти можуть дати нам якийсь терапевтичний засіб, за допомогою якого можна було б лікувати мозок, пошкоджений самотністю.
За матеріалами ScienceNews.