Спеціальне тренування допомагає пробудити у людини кольорографемну синестезію, а заодно і підвищити коефіцієнт інтелекту.
Синестезія - один з найбільш незвичайних психоневрологічних феноменів, коли не збігаються рід подразника і тип відчуттів, які людина відчуває. Тобто стимул відноситься до одних органів почуттів, а відчуття - до інших. Так, кольорографемна синестезія означає, що людина бачить або відчуває зображення літер або цифр у кольорі. Музично-колірна - якщо музика сприймається у вигляді закономірно і мимоволі проявляються колірних плям, смуг, хвиль.
Механізм її не цілком зрозумілий. Наприклад, кілька років тому нейробіологи з Оксфорда (Великобританія) висловили припущення, що в синестетичних відчуттях винні особливі надвідомі нейрони, що володіють нижчим порогом збудження, і які можуть встановлювати контакти з нейронами з різних сенсорних аналізаторів. Ось такі нейрони, яким в буквальному сенсі до всього є справа, перекидають стимули до чужих аналізаторів. З іншого боку, відомо, що асоціації між кольором і символом при кольорографемній синестезії відрізняються сталістю в часі і повторюються у різних людей, що говорить про те, що асоціації ці могли сформуватися під впливом дитячих вражень. Логічно було б припустити, що синестети зобов'язані своєю особливістю власним генам, керуючим розвитком мозку і нервових ланцюжків в ньому; що ж до конкретних асоціацій, то вони якраз можуть зростати з особистого досвіду.
Однак результати психологів з Університету Сассекса (Великобританія) говорять про те, що синестезії можна навчити навіть того, у кого її зроду не було. Деніел Бор (Daniel Bor) і його колеги навчали кілька дорослих людей за спеціальною програмою, призначеною для «зв'язування» букв з тим чи іншим кольором; всього таких асоціацій передбачалося тринадцять. Тобто, дивлячись на якусь букву, учаснику експерименту врешті-решт повинен був приходити на думку її колір. Але це не повинна була бути просто асоціація «від розуму», людина дійсно повинна була відчувати букву кольоровою, навіть якщо вона була зображена чорно-білою. (Підкреслимо, що мова не йде про галюцинації, тобто людина віддає собі звіт, що насправді буква чорно-біла.)
У статті в Scientific Reports автори пишуть, що все таки і було: навчені кольорографемної синестезії добровольці почали відчувати кольорову природу букв, причому не тільки в лабораторії, але і в звичайному житті. (Бувало і так, що букви набували особистісних характеристик, тобто, наприклад, «X» робилася нудною, «W» - спокійною, і т. д.) Крім того, психологи відзначили цікавий побічний ефект: у навчених синестезії підвищувався IQ, приблизно на 12 пунктів.
Нагадаємо, що учасники експерименту до нього ніяких синестетичних здібностей не проявляли. Безумовно, звідси не випливає, що синестезія ніяк не залежить від генів, проте впливу генетичних факторів і факторів середовища в такому випадку виглядають складніше, ніж можна було б подумати. Наприклад, гени можуть лише створювати передумови для синестетичних здібностей, але вони будуть перебувати в неявному, сплячому вигляді, поки середовище не пробудить їх, не витягне їх назовні. Подібні експерименти повинні допомогти нам дізнатися більше не тільки про саму синестезію, але і про загальні механізми сприйняття, психологічних і нейрофізіологічних.
Що ж до «цікавого побічного ефекту», пов'язаного з підвищенням IQ, то, можливо, тут вся справа в розширенні спектру асоціацій, що трапилося після тренінгу. Втім, чи сталося це саме через синестетичні здібності, або ж причиною тому були самі по собі розумові зусилля, які довелося докладати добровольцям під час досвіду, дослідникам ще належить з'ясувати.