Археологи повернулися до дискусії про принесення в жертву дітей у Карфагені.
Мешканці стародавнього Карфагена вбивали своїх власних дітей, ховали їх з жертовними тваринами і ритуальними написами на спеціальних кладовищах, завдяки богів за прихильність. Про це пише The Guardian з посиланням на нове дослідження, опубліковане в журналі Antiquity.
Про те, що карфагеняни приносили в жертву своїх дітей, писали грецькі та римські автори. Але довгий час дослідники вважали ці повідомлення пропагандистськими, покликаними очорнити жителів Карфагена. Суперечки про цей ритуал спалахнули з новою силою на початку XX століття, коли на околиці Карфагена був відкритий некрополь («тофет»), що містять виключно дитячі поховання по обряду кремації. Кістки перебували в спеціальних урнах, а могили перекривали каміння з написами. У цих написах карфагеняни дякували богам за прихильність. Такі ж кладовища пізніше були знайдені і на Сицилії, і на Сардинії.
Одні вчені побачили в цих написах незаперечний доказ того, що принесення дітей у жертву мало місце. Інші говорили, що написи - лише ритуал, шана богам і дітям, які рано пішли.
У 2010 році група дослідників опублікувала статтю, в якій говорилося, що кремовані залишки не є жертвопринесенням: діти померли з природних причин, а багато з них загинули ще до народження або через короткий час після появи на світ.
У новому дослідженні акцент робиться на археологічних свідченнях. Одна з авторів статті - Жозефіна Квінн (Josephine Quinn) з Оксфордського університету. Вона вважає, що археологічні, епіграфічні та письмові свідчення незаперечні: «Вони (карфагеняни - Ред.) вбивали своїх дітей і, судячи за даними написів, не тільки як жертви в обмін на майбутню прихильність богів, але і в подяку за заступництво в минулому».
На думку Квінн, написи недвозначні: люди, які залишили їх, пояснювали свої дії тим, що боги почули їхній голос і благословили. Дослідник підкреслює, що немовлята не могли вмирати з природних причин якраз у той момент, коли їхнім батькам потрібно було подякувати богам.
Крім того, тварини, поховані на цих кладовищах, які були безумовно жертвами, поховані точно таким же способом, як і діти, а іноді і в тих же самих урнах. Квінн зазначає, що принесення дітей у жертву не було буденним явищем у Карфагені і могло сприйматися як дія, вчинена на благо всього міста. На її думку, протягом року в місті, що налічувало близько 500 тисяч жителів, приносили в жертву близько 25 дітей.
У тому ж випуску Antiquity, де опублікована стаття Куїнн і її колег з Італії та Голландії, надрукована й інша стаття про дитячі жертвопринесення в Карфагені. Її автори переглядають результати роботи колег чотирирічної давнини, в якій з карфагенян «знімали звинувачення» в дітовбивстві. У новій статті йдеться, що кремовані останки були проаналізовані невірно, а число дітей, померлих до народження і кремованих в Карфагені, сильно перебільшено.
The Guardian, Antiquity, Plos (2010 год).