У три з половиною роки ми вже починаємо прислухатися до чужої думки.
З дітьми буває по-різному: одні слухаються батьків, готові є те, що дають, акуратно миють руки і т. д., інших же доводиться довго переконувати зробити те-то і те-то. У зв'язку з цим кажуть, що є діти слухняні і шкідливі, або ж що дорослі або вміють розмовляти з дітьми, або ні. Але тут може бути ще одне пояснення, суто соціальне: коли дитина щось робить, або не хоче чогось робити, вона тим самим просто копіює чужу поведінку.
Психологи з Університету Дьюка поставили експеримент, в якому брали участь більше ста дітей у віці 3,5 років. Їх як би запросили влаштувати чай, на якому серед організаторів були як діти, так і дорослі. Дитина входила в кімнату, де були й інші діти, і отримувала синій стікер, як у інших - це означало, що вони в одній команді. У кімнаті був також ноутбук, за яким можна було спілкуватися з іншою кімнатою, де інша команда теж влаштовувала свій чай. Дітям пояснювали, що вони повинні продумати, який посуд використовувати, який чай пити і яку їжу до нього подати, причому серед їжі були як солодощі, так і несолодкі страви, наприклад, з яєць і спаржі.
Спочатку діти самі вибирали, що потрібно для чаю, а потім дізнавалися, що вибрали інші. Інші ж повідомляли про свій вибір по-різному, це могла бути просто особиста думка (наприклад, «мені здається, що до чаю потрібно подати пончики»), або ж думка висловлювалася як групова норма («на нашому чаї ми завжди пригощаємо гостей бутербродами»). Ці думки можна було почути як від тих, з ким ти в одній команді, так і від тих, хто влаштовує свій чай в сусідній кімнаті.
У більшості випадків діти не змінювали свій вибір, що б вони не почули: якщо дитина спочатку вибирала пончики, то пончики вона пропонувала і далі, навіть якщо хтось вибирав щось інше. Однак, як йдеться у статті в PLoS ONE, у 23% випадків діти відмовлялися від своєї початкової думки на користь чужої. І ця чужа думка прилипала до них тим сильніше, якщо вона була висловлена як групова норма («на нашому чаї ми завжди подаємо»... і т. д.). Що цікаво, зміна думки не залежала від того, хто його висловив, така ж дитина або доросла. Тобто коли дитина змінювала думку, для неї була важливішою спільність з групою, а хто саме висловлював групові цінності, було все одно.
З одного боку тут можна поскаржитися, що конформізм проявляється в нас так рано. Але конформізм - занадто доросле і спеціальне слово, яке не дозволяє побачити плюси групової поведінки. Все-таки норми поведінки в нас не закладені від народження, і ми зазвичай довго вчимося тому, що можна, а чого не можна робити в суспільстві (і мова не тільки про творче самовираження, але і про те, щоб не наступати на ноги на вулиці і не хамити в соціальних мережах). Так що тут потрібно шкодувати не стільки про ранній конформізм, скільки про те, що у багатьох здатність прислухатися до загальних норм поведінки так і не прокинулася.