У хрящових клітинах віком близько 125 мільйонів років могла зберегтися динозаврова ДНК.
Ми часто чуємо про ДНК неандертальців, або про ДНК денісівських людей, або про ДНК печерних ведмедів - але жодного разу не чули про ДНК динозаврів. Хоча ДНК міцна молекула, у її міцності є межі, і якщо в останках неандертальців якісь відчутні фрагменти її збереглися до наших днів, то ось десятки мільйонів років, які пройшли з часів динозаврів, ніяка ДНК вже не витримає. Хіба що вона потрапить в якісь незвичайні умови.
Мабуть, саме такі незвичайні умови зберегли для нас останки динозавра з роду Caudipteryx. Це були невеликі, розміром з павича, всеїдні ящери, що бігали по берегах доісторичних озер на території колишньої провінції Жехе на північному сході Китаю. Останки живих організмів, які тут знаходять, називають біотою Жехе. Серед дослідників біота Жехе славиться винятковою збереженням завдяки великій кількості вулканічного попелу, який упаковував останки. Співробітники Університету Ліньї та Інституту палеоантропології і палеонтології хребетних Китайської академії наук витягли зразки суглобового хряща, що залишилися на стегновій кістці Caudipteryx. У хрящі збереглися клітини, причому клітини здорові і клітини хворі, які до моменту смерті динозавра почали руйнуватися.
Залишки клітин обробили спеціальним барвником, який пофарбовує клітинні ядра. У статті в Communications Biology дослідники пишуть, що барвник знайшов у динозаврових клітинах ядра, і що за характером забарвлення можна зрозуміти, що в клітинах частково зберігся хроматин - тобто комплекси ДНК з білками.
Реконструкція зовнішнього вигляду Caudipteryx. Ці динозаври носили пір'я і взагалі були дуже схожі на птахів. (Фото: Newtown grafitti / Flickr.com)
На клітинній ДНК завжди висять білки, які допомагають цим величезним молекулам упакуватися в крихітному ядрі, крім того, білки хроматину сильно впливають на активність генів. ДНК може бути упакована дуже або не дуже щільно, швидше за все, хроматин динозаврових клітин - це дуже щільно упакована ДНК. Поки що автори роботи говорять про динозаврову ДНК з обережністю, в тому сенсі, що вона там може бути, але її присутність потрібно підтвердити іншими, більш точними методами. Але якщо все виявиться дійсно так, то це буде ДНК віком близько 125 мільйонів років - саме такий вік динозавра Caudipteryx із збереженим хрящем.
Взагалі є цілий ряд палеонтологічних робіт, в яких йдеться про збережені м'які тканини динозаврів. Наприклад, ми якось писали про колаген і залишки кров'яних клітин, виявлених в останках віком 145-66 млн років. Однак ДНК тоді виділити не вдалося, і не факт, що її вийде дістати з хряща Caudipteryx - в тому сенсі, що навіть якщо там є якісь залишки ДНК, вони можуть виявитися занадто сильно пошкодженими і марними для генетичних досліджень. Але, звичайно, дуже хотілося б, щоб дослідникам вдалося прочитати хоча б трохи динозаврової ДНК, нехай з одного-єдиного динозавра.