Скандинави вирушали грабувати і вбивати для того, щоб награбоване багатство дозволило їм одружитися.
У 793 році скандинави напали на острів Ліндісфарн, де розграбували монастир святого Кутберта, колиска англійського християнства. Цей рік традиційно вважають початком епохи вікінгів - десятиліть набігів, грабежів і вбивств.
Але якщо з приводу точки відліку в науковому світі існує деяка єдність, то причини експансії досі залишаються предметом спекотних суперечок. Хтось у підвищеній активності вікінгів звинувачує перенаселеність Скандинавії, деякі вважають, що походи були відповіддю на поширення християнства.
Автори нової статті в журналі Evolution & Human Behaviour пропонують ще одну причину: на їхню думку, вікінгів підштовхнув до походів і грабежів голос серця, а не доводи розуму.
Професор археології Марк Коллар (Mark Collard) і його колега Бен Раффілд (Ben Raffield) вважають, що деякі зміни в скандинавському суспільстві наприкінці залізного століття призвели до гострої нестачі шлюбних партнерів. Головних факторів було два: зростання соціальної нерівності та полігамія. Їх прямим наслідком був дисбаланс у співвідношенні вільних чоловіків і жінок. Простіше кажучи, багаті мали по кілька жінок і наложниць, а у бідних молодих людей майже не було шансів завести хоча б одну. Щоб одружитися, треба було швидко розбагатіти і прославитися. Найпростішим шляхом до героїчної слави і багатства були набіги.
Насправді, вперше ця теорія була висунута ще в X столітті, потім вона знову спливала на початку XVII століття, але останнім часом особливою популярністю не користувалася. Автори статті знову витягли на світ «шлюбно-романтичне» пояснення експансії вікінгів, звернувшись до письмових джерел, досліджень психологів та етнографічних спостережень.
Так, саги про людей з Лососьєї долини і про Харальда фіксують полігамію в Скандинавії як норму, а в Сазі про людей з Ватнсдалю йдеться про наложниць. Розкопки поховань показують, що учасниками походів були, в основному, молоді люди, а не загартовані в боях ветерани. Бажаною здобиччю були саме ті предмети, які можна було забрати з собою. І в цьому контексті віддалені монастирі були ідеальною метою для набігів.
Етнографічні дослідження демонструють, що в тих суспільствах, де зменшується кількість вільних жінок, а неодружених чоловіків, навпаки, зростає, збільшується і рівень агресії, число вбивств, грабежів і зґвалтувань. Наприклад, африканські племена яномамо через полігамію змушені час від часу здійснювати набіги на сусідні села.
Мабуть, до кінця VIII століття в Скандинавії процеси соціального розшарування, поширення полігамії та інститут наложниць довели ситуацію до точки кипіння - і в результаті загальна напруга в суспільстві виплеснулася у вигляді походів.
За матеріалами The Telegraph.