Навмисне поховання «дітей квітів» у Шанідарі пояснили природними причинами.
У 50-х роках у Печері Шанідар (Ірак) виявили людські останки, а в них - пилок квітів. Палінолог Жозетт Леруа-Гуран (Josette Leroi-Gourhan) зазначала, що вона належить семи різним видам лікарських рослин. Дослідник припустила, що пилок потрапив у поховання, тому що хтось із одноплемінників загиблого приніс на його могилу квіти.
Після робіт 50-х років Шанідар став вважатися яскравим свідченням існування похоронних ритуалів у неандертальців, а самі вони постали куди більш людяними істотами, ніж вважалося раніше. Хоча пізніше ця думка багато разів ставилася під сумнів, знову потрапити в печеру, щоб перевірити теорію, не вдавалося. Повернутися в Шанідар вийшло тільки через півстоліття. Роботи очолили Марта Фіакконі (Marta Fiacconi) і доктор Кріс Хант (Chris Hunt) і зі Школи природничих наук і психології Ліверпульського університету імені Джона Мурса, а також Грем Баркер з Кембриджського університету.
Робота, опублікована в журналі Review of Palaeobotany and Palynology присвячена дослідженню пилку з верхніх шарів печери. Виявилося, що пилок там накопичується досі в силу природних причин: через вітер і діяльність комах. Зразки такого ж пилку, який зібрала Жозетта Леруа-Гуран, присутні в пізніх шарах. Ймовірно, їх принесли сюди бджоли. Таким чином, результати досліджень Шанідара 50-х років більше не можуть бути підставою для того, щоб говорити про «тонкі почуття» неандертальців.
Марта Фіакконі пояснює: "Пилок виробляють чоловічі рослини в репродуктивних цілях, він поширюється за допомогою вітру або тварин, щоб досягти жіночих рослин. Велика частина зерен пилку не досягає мети і залишається в ґрунті. Частина з них перекривається відкладеннями і залишається під землею тисячоліттями. Кожен вид має особливу форму пилкових зірок, і ми можемо визначити їх за допомогою мікроскопа. Тому, аналізуючи пилок з різних шарів у печері, ми можемо реконструювати рослинний покрив і клімат у певній місцевості в певний час. Вивчення сучасного пилку дозволяє нам розуміти механізми, що діяли в минулому, і «повернутися» в той час, уявивши, якими тоді були ландшафт і навколишнє середовище. Це необхідно, щоб зрозуміти, як жили стародавні люди ".
Доктор Кріс Хант зазначає: "Це може здатися кінцем прекрасної історії, але після того, як вийшла робота Леруа-Гуран, дослідники багато дізналися про неандертальців. Стало відомо, що частина наших предків схрещувалася з неандертальцями - їх ДНК присутня в сучасному геномі людини. Археологи з'ясували, що деякі неандертальці, ймовірно, використовували прикраси - свого роду доісторичні «побрякушки». Цієї осені ми провели розкопки в Шанідарі спільно з колегами зі Служби старожитностей Курдистану, і учасники проекту представлять нові результати після завершення наукової роботи. Історія не закінчилася! ".
За матеріалами Phys.org