Птахи поганки, що влаштовують шлюбні забіги на водоймах, бігають по воді інакше, ніж василіски.
Ми не дивуємося, коли бачимо водомірку, що ковзає по воді - нам здається, що легкій комахі легко утриматися на хиткій поверхні (хоча варто додати, що справа не тільки в нікчемній вазі водомірок, але і в особливих волосинах, що покривають їх тіло і кінчики ніг). Але ось коли по воді починає бігти, наприклад, великий водоплавний птах, це вже здається дивним.
Бігом по воді займаються поганки, причому вони не допомагають собі крилами. Крім поганок, такий трюк вміють виконувати ящірки василіски. З точки зору фізики, нічого неможливого тут немає, і багато хто, мабуть, згадає відому задачу П.Л. Капиці: «З якою швидкістю людина повинна бігти по воді, щоб не потонути?» Цікаві читачі можуть знайти її рішення в інтернеті, ми ж лише вкажемо на те, що в самому формулюванні криється деяка підказка: швидкість бігу, очевидно, повинна бути великою. Дійсно, якщо подивитися на поганок, що біжать, вони перебирають лапами дуже швидко, роблячи як мінімум 20 кроків на секунду. Але секрет «ходіння по воді» однією лише швидкістю не вичерпується.
Зоологи з Гарварду, які спостерігали за поганкою Кларка і західноамериканською поганкою в їх природному середовищі, зробили більше сотні відеозаписів з птахами-втікачами, проте всього лише два відеоролики дозволили побудувати тривимірну модель рухів пташиних лап. Звичайно, у поганок (і у ящірок василісків) лапи все-таки занурюються у воду, так що вони роблять почасти крок, почасти гребок. Але обидва рухи - тобто занурення лапи у воду і витягування її з води - птахи роблять інакше, ніж ящірки. На воду поганки кладуть лапи з розтопираними пальцями, проводять їх під водою, а потім стискають пальці і витягують лапу на поверхню, відсуваючи її в бік. Стислі в «кулак» пальці і рух вбік дозволяє зменшити при цьому опір води.
Такий пропелероподібний рух несхоже на те, що роблять василіски, які рухають лапами в одній площині, не відхиляючи їх в сторони і не стискаючи пальці. У статті в The Journal of Experimental Biology автори пишуть, що будова лап і частота, з якою вони рухаються, забезпечують поганкам до 30-55% підйомної сили, необхідної, щоб тримати птахів «такими, що йдуть». А ось інші відсотки забезпечує саме характерна манера рухати лапами назад і вбік. Портал Science, що розповідає коротко про дослідження, згадує про іншу роботу, також опубліковану в The Journal of Experimental Biology, але ще 2001 року - в ній йшлося про те, що своєрідна манера рухати лапами робить поганок ще й видатними пірнальниками. Можливо, птахи зможуть підказати інженерам деякі ідеї щодо того, як можна вдосконалити наші плавальні апарати.
Але ми поки нічого не сказали про те, навіщо птахи займаються «надводним» бігом. Великих сюрпризів тут немає: вважається, що поганки в таких забігах вибирають партнера, що це просто-напросто шлюбний танець. Власне пробіжці передує прихорошення і обмін вітаннями, які тривають кілька секунд, сам же біг триває теж недовго, близько 7 секунд. Причому в штучних умовах така поведінка майже не вдається побачити, можливо, через те, що у вольєрах, під настирливою увагою з боку людей, не виходить створити достатньо романтичної атмосфери.
Відео з поганками, що бігають по воді, можна подивитися тут.