Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.
Казанський монастир на Горівці - це жіночий монастир, розташований у селищі Горушка Данилівського району. Горушка - селище, що розташоване з південно-західного боку від Данилова, на лівому березі Пеленди.
Здавна Горушкою називали мальовничий сосновий бір на цьому березі Пеленди, який був улюбленим місцем відпочинку і святкових гулянь не одного покоління данилівців. У дореволюційні часи Горушка була місцем прогулянок купця, вона була знаменита своїми чистими і прозорими батьками. Одного з батьків у народі вважали цілющим. Після створення штучного водоймища і меліорації заплави річки всі джерела зникли.
До кінця 19 століття Горушка була майже безлюдним місцем. У 1894 році тут заснували Данилівську православну жіночу громаду. Засновником її була черниця Казанського монастиря в Ярославлі Михайла (Параскева Петрівна Козлова в миру). Громада розмістилася в дерев'яній церкві на честь Казанської Божої Матері з двоповерховими дерев'яними корпусами, а також багатьма господарськими будівлями. В обителі проживало приблизно 80 осіб, 4 були пострижені в ченці, інші були сестрами-послушницями.
У 1899 році в громаді побудували кам'яну дзвіницю. У 1901 році громаду перетворили на Казанський жіночий монастир. З благословення Івана Кронштадтського, який відвідав обитель в 1897 році, в 1901 році на Горушці було розпочато будівництво трипрестольного храму. Автором проекту виступив санкт-петербурзький інженер В.О. Косяков (автор подвір'я Трійці-Сергієвої лаври в Петербурзі, Морського собору в Кронштадті, православного храму в Сеулі тощо). Будівництво собору йшло протягом 1900-1908 років. Воно було призупинено через смерть ігуменії Михайла, а також через відсутність коштів на подальше ведення будівництва.
Нова настоятелька Івана, яка прибула на місце Михайла, уроджена дворянка з Петербурга З.Ф. Скабська, зробила кілька спроб відновити будівництво, але безуспішно. Будівництво знову продовжилося тільки в 1913 році, коли настоятелькою Казанського монастиря стала ігуменія Марія. У данилівській друкарні Ломиковського надрукували підписні листи, за якими проводився збір пожертвувань.
Будівництво Казанського храму тривало до 1918 року. Влітку 1918 року покрівля собору була покрита, а на куполи поставили величезні позолочені хрести. Храм був освячений 15 серпня 1918 року Патріархом Всієї Русі Тихоном. На освяченні були присутні купці, духовенство, міщани, представники Радянської влади Данилова. До теперішнього часу ця подія залишається найбільш значущою в історії міста.
Взимку 1926-1927 років монастир закрили. В обитель прийшли озброєні червоноармійці, які наказали черницям покинути монастир. Все нажите важкою працею було відібрано. Черниці і слухняниці розійшлися містом. У великому монастирському господарстві заснували сільськогосподарську артіль «Червона Горушка», в монастирських будівлях розмістили гуртожиток педагогічного училища, учгосп, дитячий притулок, квартири колгоспників.
У повоєнний час колгосп «Червона Горушка» перетворили на плодопитомний радгосп «Даниловський», який прославився своїми селекційними досягненнями. Це господарство займалося селекцією відомого червоного данилівського лука.
У 1988 році групою даниловських краєзнавців і ентузіастів, патріотів Росії були влаштовані суботники з метою порятунку монастиря. У ті ж часи обговорювалося питання про доцільність відновлення Казанського монастиря. Багато хто вважав, що міські кошти і сили данилівців краще спрямувати на благоустрій міських вулиць, але не монастиря. Але 1992 року Казанський монастир повернули парафіянам, тривають ремонтні роботи.
