Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.
Казанський монастир з'явився в Калузі на початку царювання Михайла Федоровича. Спочатку обитель не мала власного храму, і насельниці ходили на богослужіння в парафіяльний Іллінський храм. У 1629 р. до монастиря приписали дерев'яний храм на честь святителя Алексія.
У 1899 р. був закладений п'ятиголовий Казанський собор. Його освятили в 1903 р. Собор виконаний у візантійському стилі з трьома престолами: центральний - в ім'я Казанської ікони Богоматері, південний - в ім'я преподобного Алексія, північний - в ім'я Ченстоховської ікони Богоматері. У центральному доробі знаходився чотирьохярусний іконостас.
Монастир обнесли кам'яною огорожею. Всередині монастиря перебували: кам'яна дзвіниця, келії для черниць та ігуменії, лікарняний корпус. На місці першого храму обителі перебувала каплиця, в якій розміщувалася Казанська ікона Божої Матері. Монастирю також належала каплиця біля Смоленської застави. При монастирі також був дивноприймальний будинок. Основним заняттям насільниць монастиря було шиття білизни, вишивка золотом, в'язання. Під час війни в 1878 р. в обителі з 10 послушниць був створений загін сестер милосердя.
У 1918 р. монастир закрили. Для збереження чернечого життя, сестри організували жіночу трудову артіль, при якій працювала лікарня, взуттєва майстерня. У 1922 р. в монастирі жило і працювало 118 послушниць і черниць. У липні 1922 р. Казанський монастир був ліквідований, а його майно було вилучено. У жовтні 1924 р. його частину передали в Калузький історичний музей. Групу черниць засудили, а інших виселили. У 1931 р. духівника казанської обителі отця Івана Зарецького та ігуменню Ангеліну Гуляєву засудили і вислали до Казахстану.
З 1925 р. в будівлі собору Казанського монастиря знаходиться сховище Державного архіву. Всі інші споруди монастиря згоріли під час німецької окупації 1941 р. У 1960 рр. до вівтаря прилаштували двоповерхову будівлю, де розташувався читальний зал і робочі кабінети архіву. Зараз будівля собору перебуває в аварійному стані.
Казанський дівочий монастир відновив свою діяльність в 1992 р. Спочатку була створена чернеча громада, яка перебувала на Тульській вулиці, де в радянські часи розташовувалося Калузьке єпархіальне управління. З 1995 р. монастир знаходився в будівлі колишнього духовного училища.
З дня відновлення своєї діяльності монастир активно займається благодійною діяльністю, основну увагу приділяючи хворим, престарілим, інвалідам. Казанський монастир опікується дітьми, хворими на ДЦП, із санаторію «Калуга-бор». З 1992 р. при обителі функціонує сестричество, члени якого допомагають у благодійних програмах. У Казанському монастирі - гуртожитковий статут зі послуханням, загальною трапезою, обов'язковим відвідуванням богослужінь, що проходять у храмі Гурія Казанського. Насельниці монастиря вивчають Святе Письмо, праці Святих отців, розглядають питання духовного життя.
У Казанському монастирі зберігаються: ковчег з мощами святителя Гурія Казанського; ікони з мощами преподобного Серафима Саровського, Оптинських старців, Івана Суздальського, Івана Тобольського, Ігнатія Ростовського, Філарета Московського, Інокентія Московського. У вівтарі розташований: хрест-мощевик, мощі мчч. Савваїтів, хрест з частинкою Животворящого Хреста Господнього. Сестри Казанського монастиря відновили Хресну ходу з древнім образом Казанської Богоматері 17 ст., що існував до революції, яка проходить щороку 21 липня міськими вулицями від Свято-Троїцького собору до Казанського собору.
Зараз у монастирі живе 27 насільниць.
