Казанський скит Коневського монастиря

Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.


Казанський скит, освячений на честь Казанської ікони Богоматері, розташований на острові Коневець, розташований на південно-західній території Ладозького озера. Довжина острова не перевищує позначку в 8 км, при ширині, рівній 3 км. Різдво-Богородичний монастир стоїть дещо віддалено від більшості монастирських будівель, у центральній частині острова на самій верхній точці, так званій Святій горі, найбільша висота якої сягає 34 м.

Зведення Казанського скиту відноситься до періоду з 1794 по 1796 роки. Процес будівництва проходив при настоятелі Різдво-Богородичного монастиря отці Адріані, який вступив на свою посаду в 1790 році за указом митрополита Гавриїла з міста Санкт-Петербург. Відомо, що на Святій горі протягом 3-х років на повній самоті проживав преподобний Арсеній, який був засновником раніше існуючого на горі храму в ім'я Різдва Богородиці. Отець Адріан також був схильний до відлюдницького життя при дотриманні суворого посту. Він вирішив відправитися в Санкт-Петербург і попросив митрополита Гавриїла дозвіл на зведення храму на честь Казанської ікони Богоматері. Назвати скит в ім'я ікони Казанської Божої Матері було вирішено через явище Богородиці ще за життя отця Арсенія, приймача Арсенія, а також старця на ім'я Йоакім, що сталося якраз на Святій горі.

У середині 1794 року було розпочато будівництво скиту. Для цього неподалік від Святої гори почав свою роботу цегляний завод, що постачає необхідний для робіт матеріал. Зведення храму зайняло всього два роки, включаючи будівництво дзвіниці і шести братських келій. Освячення храму відбулося влітку 13 червня 1796 року. Насельником нового скиту став отець Фаддей, який прожив тут до 1799 року, після чого був похований у східній стороні церкви. У 1817 році дерев'яні дахи храму були замінені, а корпуси заново вибудувані.

Довжина храмової будівлі становила 18 м, ширина - 7 м. Вінчання храму виконано у вигляді невеликого цибулевого главку. З боку сходу є вівтарні апсиди, із заходу - одноярусна дзвіниця, що має сім дзвонів. Вага найбільшого дзвону досягала 738 кг, середнього - близько 245 кг. Один з дзвонів був подарований храму купцем Целібєєвим, а також кілька дзвонів були пожертвувані багатим і знатним купцем Ф. Набликовим. Що стосується стилістичного рішення храму, то більшою мірою він збудований у традиціях храмового давньоруського зодчества з деякими рисами бароко 18 століття. Внутрішні стіни храму дзвіниці і храму повністю побілені, до того ж, особливих прикрас храм практично не має.

Навколо церковної будівлі Казанського скиту розташовані чернечі корпуси, які утворюють великий прямокутник по периметру скиту при довжині в 44 м і ширині 30 м. Саме в цих корпусах колись знаходилися не тільки чернечі келії, але і численні комори і простора трапезна.

У теплу пору року ченці скиту проводили свій час у роботі на городі, а також заготовляли на опалювальний період дрова. В осінній період забирався вирощений урожай, і заготовлялися овочі. Холодна пора року проходила для жителів скиту за рукоділлям. Якщо у братії залишався час, то найчастіше воно проводилося за читанням Святотечих книг або ж Євангелія. Згідно з традиціями Казанського скиту, ченці повинні були жити самостійно, забезпечуючи себе всім необхідним. Їжа повинна була бути обов'язково пісною, без молока і риби, і становила овочі з хлібом, пісне масло і соки насіння. У храмі обов'язково проводилося читання Псалтиря з метою поминання благодійників скиту.

На сьогоднішній день в Казанському скиту знову відроджується життя. Варто зазначити, що зараз у ньому проживає ієромонах батько Варахіїл, який приїхав у ці краї з Ваалама. Для того щоб не порушувати його спокій, у внутрішню частину скиту не дозволяється прохід без отримання спеціального благословення.

Неподалік від Казанського скиту йде доріжка, яка проходить по Святій горі і закінчується біля лісової опушки. Звідси проходить стежка, що веде в густу частину ельника, після чого спускається вниз. Колись тут були сходи, але зараз можна побачити тільки зруйновані кам'яні валуни.