Маленькі діти готові покарати інших за неналежну поведінку, навіть якщо карати їх їм доведеться за свій рахунок.
Почуття справедливості може виглядати по-різному, і якісь уявлення про те, що справедливо, а що ні, можна знайти і у шимпанзе. Однак мавпам зрозуміла справедливість і несправедливість, що стосується їх самих. Люди ж якраз можуть відчути несправедливість, що трапилася з іншими, причому почуття справедливості виникає досить рано: вже трирічні діти відчувають, коли хтось когось образив, але при цьому вони прагнуть не стільки покарати кривдника, скільки допомогти жертві.
Але все ж якщо говорити про відновлення справедливості, то мається на увазі, що кривдник отримує якесь покарання - щоб це було прикладом для оточуючих, що так поводитися не треба. І іноді заради відновлення справедливості доводиться йти на жертви. В якому віці з'являється готовність самому пожертвувати чимось заради того, щоб все стало правильно? Взагалі поняття про таку жертву здається досить складним, проте дослідники з Нью-Йоркського університету виявили, що діти 3-6 років вже цілком готові самі платити за справедливість.
В експерименті брали участь більше двохсот дітей від трьох до шести, які відвідували міський дитячий музей. Їх приводили в кімнату зі спіральною гіркою, якою можна було з'їхати. Діти якийсь час розважалися на цій гірці, а потім їм показували відео з маленькою дівчинкою, що із задоволенням псує і рве чийсь чужий малюнок. Дітям говорили, що шкідлива дівчинка збирається зайти сюди покататися на гірці. І далі у них було дві можливості: повісити на гірку знак зі словом «відкрито» або зі словом «закрито». Якщо гірка була відкрита, то і самі діти, і та дівчинка могли на ній гратися. Якщо гірка була закрита, то шкідливій дівчинці на неї ходу не було, але і сама дитина повинна була відмовитися від розваги. Якщо йому хотілося відновити справедливість, тобто якось покарати дівчинку за псування чужого малюнка, то він повинен був заплатити за це свою ціну.
У статті в Journal of Experimental Psychology сказано, що половина дітей готова була в такому разі піти на жертву. Готові відмовитися від розваги були і серед трирічних, і серед шестирічних, але з віком зростало число тих, хто готовий був поступитися власними інтересами.
Потім психологи вирішили з'ясувати, від чого залежить прагнення дітей покарати іншу людину. Деяким дітям говорили, що дівчинка з відео ходить на виставки і бере участь в освітніх програмах того ж музею, що і вони; іншим говорили, що ця дівчинка, умовно кажучи, з іншого музею. Іншими словами, одним давали відчути приналежність з нею до загальної групи, а для інших підкреслювали, що дівчинка - чужа. В іншому варіанті експерименту деяким дітям давали ще й значок шерифа, як би наділяючи їх додатковою владою.
Вважається, що люди схильні прощати «своїх», а ось до «чужих» ми часом суворі навіть понад міру. І це в певному сенсі підтвердилося, хоча особливо сильний перекіс тут був у тих, хто помолодше - вони в більш явній мірі були готові покарати шкідливу дівчинку, якщо вона була «з чужого музею».
Але якщо у дітей з'являвся значок шерифа, все змінювалося: тепер вони з більшою суворістю ставилися до своїх. Автори роботи пояснюють це тим, що якщо людина відчуває відповідальність за свою групу, то вона буде з більшою ретельністю стежити, щоб всі «свої» вели себе добре.
Як формуються такі психологічні установки, дослідники не обговорюють, і не намагаються визначити, де тут вроджені властивості мозку, а де - результат виховання. Однак, так чи інакше, почуття справедливості проявляється в досить складних формах навіть у маленьких дітей, і щоб його не загубити, оточуючим дорослим слід дуже уважно стежити за собою.