Прийшовши в Європу, стародавні люди, ймовірно, зіткнулися з невідомими до того інфекціями, захиститися від яких їм допомогли гени неандертальців.
Ми легко відрізнимо європейця від африканця, для цього достатньо подивитися на колір шкіри у того і в іншого. Але колір шкіри - не єдина відмінність.
У статті, опублікованій в Cell дослідники з Університету Монреаля разом з колегами з інших наукових центрів США і Франції пишуть про імунні відмінності між нащадками стародавніх європейців і нащадками африканців. Порівнявши поведінку імунних клітин макрофагів, чия функція - заковтувати і руйнувати бактерії (а також заражені клітини та інше небезпечне сміття), автори роботи помітили, що макрофаги «чорних» справляються з цією роботою втричі швидше, ніж макрофаги «білих».
Відмінності стосувалися також і активності генів, що реагують на інфекцію. Таких генів налічується близько 12 000, і приблизно 30% з них по-різному працюють у європейців і афроамериканців (в експерименті використовували зразки крові, взяті у чорношкірих жителів Північної Америки), причому по-різному не тільки в разі інфекції, але і взагалі. Найцікавіше, що багато з генів, чия реакція у європейців особливо сильно відрізнялася від африканської, демонстрували сильно схожість з генами неандертальців.
Схожу роботу виконали дослідники з Інституту Пастера, тільки їх цікавили моноцити - імунні клітини, які теж можуть пожирати бактерії, віруси, заражені клітини і які можуть перетворюватися на інші імунні клітини - зокрема, в ті ж макрофаги. Зразки для аналізу брали у двох сотень жителів Бельгії, половина яких за походженням були європейці, половина - африканці. Реакція на бактерії і віруси у клітин, взятих від різних рас, була різною (особливо щодо вірусів), і знову основним джерелом імунних відмінностей стали гени, схожі з генами неандертальців. Повністю результати експериментів опубліковані в Cell.
Загалом пояснення тут просте: коли стародавні люди прийшли в Європу, вони зіткнулися з новими патогенами, захиститися від яких їм допомогли гени неандертальців (про те, що неандертальці перед тим, як зникнути, залишили в нашому геномі помітний слід, ми неодноразово писали). Те, що в результаті деякі імунні реакції у європейців сповільнилися, не обов'язково погано: так, Джанет Келсо (Janet Kelso) з Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка в коментарі порталу Nature каже, що є інфекції (наприклад, туберкульоз), коли саме повільна імунна відповідь і допомагає вижити.
Крім того, занадто активний імунітет, як відомо, загрожує аутоімунними хворобами, коли імунна система раптом починає атакувати наші власні тканини. І, скажімо, причиною того, що чорношкірі жінки в Північній Америці втричі частіше хворіють червоною вовчанкою, одним з найвідоміших аутоімунних захворювань, можуть бути особливості геному, який залишився у нащадків давніх африканців у первозданному, невідредагованому неандертальцями вигляді. Втім, коли мова йде про аутоімунні розлади, не можна скидати з рахунків і позагенетичні фактори, такі, як спосіб життя, харчування, шкідливі звички та інші, що кореняться в соціоекономічному статусі людини.
Імунітет - досить складна система, і тепер, дізнавшись в цілому про відмінності в роботі захисних генів, добре б дізнатися деталі: як працюють у різних рас інші клітини (адже моноцити і макрофаги - це, м'яко кажучи, далеко не все), як працюють численні сигнальні білки тощо.
Крім цього, крім європейців і африканців, на Землі є й інші раси (та й у африканців фахівці виділяють кілька рас), і чим більше ми будемо знати про те, чим на молекулярно-клітинному рівні ми відрізняємося один від одного, тим краще зможемо самі себе лікувати.