Вологі і сухі періоди на Марсі сприяли утворенню сольових озер, подібних високогірним озерам в Андах.
Дослідники зі США, Канади та Франції з 2012 року вивчали за допомогою марсохода НАСА Curiosity поверхню марсіанського кратера Гейл. Вони з'ясували, що колись в ньому знаходилося солоне озеро, правда, воно висохло більше 3 мільярдів років тому. Швидше за все, зникнення озера було пов'язане з глобальним висиханням всього Марса. До цього планета неодноразово переживала сухі і вологі періоди, коли озеро то пересихало, то відновлювалося. Дослідники знайшли у нього багато спільного з земними водоймами з містечка Альтиплано, яке знаходиться недалеко від кордону Болівії і Перу. Стаття про це опублікована в свіжому номері журналу Nature Geoscience.
Кратер Гейл являє собою величезний кам'янистий басейн діаметром 154 км, що утворився близько 3,6 мільярдів років тому, коли на Марс впав великий метеорит. Відтоді його геологічні структури «записували» історію Червоної планети. Осілі на дні кратера породи багато чого можуть розповісти про атмосферні умови і хімічний склад накопичуваної там води в різні епохи. Інформація про те, які хімічні елементи були присутні в рідкій воді в той час, допоможе більше дізнатися про можливість існування життя на Марсі.
Про присутність у далекому минулому в кратері рідкої води говорять сульфатні мінерали і глини, які утворюються у воді за різних умов. Дослідження також показало, що стародавнє озеро принаймні один раз висихало, а потім відновлювалося. Швидше за все, в періоди посух на місці великого озера утворилися соляні ставки, в яких осадження мінералів йшло особливо активно. Важко сказати точно, наскільки великі були ці ставки, але саме озеро в кратері Гейл існувало протягом тривалого часу, від декількох сотень до, можливо, десятків тисяч років. Подальші дослідження допоможуть дізнатися, скільки епізодів висихання і відродження сталося в озері до того, як Марс перетворився на безжиттєву пустелю.
Але чому солоні озера в результаті висохли? За наявними даними, близько 4 млрд. років тому магнітне поле Марса різко ослабло. Це призвело до посилення впливу на його атмосферу сонячного вітру і радіації, через що за наступні мільйони років Марс втратив значну її частину. З втратою більшої частини атмосфери тиск на поверхні планети стало менше, а температура нижче. У результаті вода в рідкому вигляді перестала існувати, перетворившись на лід або випарувавшись. Марс став сухим. На
думку авторів роботи, солоні озера на Марсі були схожі на земні озера, які знаходяться на посушливому високогірному плато в Андах. У цій місцевості річки і струмки з гірських хребтів течуть не до моря, а ведуть до закритих басейнів, подібно до того, як раніше це відбувалося в кратері Гейл. Така гідрологія створює озера, рівень води в яких сильно залежить від клімату. У посушливі періоди озера Альтіплано стають дрібними через випаровування, а деякі навіть повністю висихають. До того ж місцевість Альтиплано в основному вільна від рослинності, що робить регіон ще більш схожим на Марс. За
матеріалами Texas A&M University