Нобелівська премія з фізики 2011 року присуджена трьом астрофізикам - Солу Перлмуттеру, Брайну Шмідту і Адаму Райссу. Їх спостереження за віддаленими надновими зірками довели прискорення розширення нашого Всесвіту.
Ще в 1998-1999 роках були опубліковані результати дослідження більш ніж п'ятдесяти наднових - вмираючих зірок, що вибухають з надзвичайно яскравим спалахом. Об'єктами спостережень стали наднові типу Ia - білі карлики, маса яких порівнянна з масою Сонця, а розміри - з Землею. Відстань до цих зірок обчислюють виходячи з спостережуваної яскравості.
Їхнє світло виявилося слабшим, ніж можна було очікувати. Це означає, що Всесвіт розширюється з прискоренням. Хоча сам факт розширення Всесвіту відкрили ще на початку XX століття, прискорення цього процесу виявилося несподіванкою для дослідників. Швидше можна було очікувати, що розширення стане сповільнюватися завдяки дії гравітаційних сил. Щоб пояснити дивовижну поведінку Всесвіту, довелося ввести поняття «темної енергії».
Результати, отримані нобелівськими лауреатами, не тільки перевернули основи космології, але і породили ряд головоломних питань, і перший з них - з чого складається ця сама «темна енергія» і звідки вона взялася? Наразі відомо лише, що вона складає. Вселений. Премію
поділили між двома робочими групами: половина дісталася Солу Перлмуттеру (Каліфорнія), який очолив проект Supernova Cosmology Project 1988 року, він же став провідним автором підсумкової статті
. Другу половину розділили між собою Шмідт (Австралія) і Райсс (Балтімор) - обидва працювали в High-z Supernova Search Team з 1994 року «
.Наука і життя» про розширення Всесвіту і темної енергії
:І. Ройзен. Новий сюрприз Всесвіту: темна енергія. 2004,
№ 3Л. Ксанфомаліті. Темний всесвіт. Сюрприз космології до 100-річчя відкриття Ейнштейна. 2005, №
5.Н. Горькавий. Казка про астронома Слайфера, який відкрив розбігання Всесвіту. 2011, №
4.