Вченим вперше вдалося домогтися комплексного омолодження організму ссавців, активуючи теломеразу - фермент, відповідальний за процеси старіння клітини
Група вчених з Гарвардської медичної школи під керівництвом Рональда Де Піно (Ronald DePinho) продемонструвала, що активація теломерази може бути використана для боротьби зі старінням всього організму.
На кінцях хромосом є утворення, пов'язані з тривалістю життєвого циклу клітини: з кожним поділом клітини теломери вкорачуються. Після досягнення теломером граничної довжини клітина припиняє ділитися. Цей процес, власне кажучи, і являє собою старіння живої клітини. Теломераза ж працює «в протилежному напрямку»: вона надбудовує теломери.
Дослідники вивели популяцію генетично змінених мишей, у яких був «вимкнений» ген теломерази таким чином, щоб її можна було «включити» знову. У мишей з непрацюючою теломеразою теломери вкорачувалися швидше, і тварини демонстрували ознаки раннього старіння - остеопороз, діабет, порушення репродуктивних функцій, неврологічні розлади і, врешті-решт, смерть.
Для активації теломерази у штучно зістарених мишей дослідники використовували 4-гідрокситестостерон. В результаті активації процес старіння не просто сповільнився, але і, в деяких випадках, пішов назад: миші почали знову давати потомство, відновлювалися тканини печінки і селезінки.
Але не все так оптимістично. Вважається, що примусова активація теломерази може стимулювати утворення пухлин, і хоча в даному експерименті у піддослідних мишей пухлин не спостерігалося. Однак вчені вважають, що необхідно вивчити можливі ризики, насамперед - ризик розвитку онкозахворювань. Депіньо думає, що загрозу раку можна знизити, «включаючи» теломеразу на короткий час - кілька днів або тижнів.
І найголовніше. Поки неясним залишається питання: чи може примусова активація теломерази усувати ефекти природного, а не передчасного, штучно викликаного, старіння.
Дослідження теломер і теломерази в останні роки дуже актуальні, досить сказати, що в 2009 році Нобелівську премію з медицини та фізіології отримали Елізабет Блекберн (Elizabeth H. Blackburn), Керол Грейдер (Carol W. Greider) і Джек Шостак (Jack W. Szostak) Див. статтю в журналі «Наука і життя» www.nkj.ru/archive/articles/17030