Африканська пташка дронго здатна передбачити, як поведе себе інша тварина, вважають біологи з Південної Африки. Досі такі здібності вважалися «монополією» людини.
Траурні дронго, африканські співачки пташки з глянцевим чорним оперенням, роздвоєним хвостом і яскраво-червоними очима, відомі своїм плутовством. вони імітують тривожні сигнали інших видів тварин і птахів, щоб злякати їх і під шумок стягнути залишену ними їжу. «Тактична» витонченість шахраїв-дронго, яку нещодавно вдалося спостерігати в експериментах, виявилася настільки вражаючою, що деякі готові приписати цим пташкам когнітивні здібності, які поки вважаються притаманними тільки людині.
Біолог-еволюціоніст з Кейптаунського університету Тома Флауер (Tom Flower) з 2008 року вивчає колонію дронго в заказнику в долині річки Куруман (пустеля Калахарі). Він привчив до своєї присутності і окільцював близько 200 птахів.
У своїй екосистемі дронго відіграють роль охоронної сигналізації. Помітивши хижака, пташка видає характерний «металевий» тривожний крик. Тварини інших видів - сурикати, тимелії (птах сімейства дроздових), високо соціальні сусіди дронго по екосистемі, використовують їх присутність, щоб «заощадити на пильності». Але у цієї економії є ціна: не завжди і не кожен дронго чесний, піднімаючи тривогу. Інший раз сурикат, який зловив жирного геккона, кидає здобич і ховається, почувши попереджувальний крик дронго, хоча ніякого хижака поруч немає і не було. Гекконом у цьому випадку закушує лукавий сигнальник. Таким чином, за попередніми дослідженнями Флауера, дронго отримує приблизно 23% свого денного раціону. Сурикати, наприклад, схильні кидати здобич і ховатися незалежно від того, хибну тривогу підняв дронго чи справжню.
Крім того, дронго імітують тривожні крики багатьох інших видів тварин, всього дослідники зареєстрували в їхньому арсеналі 51 різний сигнал. З них шість - це «рідні» сигнали самих дронго, які варіюють залежно від типу загрози, а інші 45 - сигнали тривоги інших видів тварин. Флауер стверджує, що представники всіх цих видів розпізнають попереджувальні сигнали один одного і реагують на них відповідно, як якщо б «розуміли мови один одного».
Але яку перевагу отримують дронго, імітуючи крики інших видів? Щоб це зрозуміти, Флауер з колегами провели серію експериментів, об'єктом яких вибрали дроздових тимелій. Виявилося, що після «фальшивого» крику дронго - імітованого ними тривожного сигналу самих тимелій або скворців - злякані птахи трималися далеко від скомпрометованої ділянки (джерела корму) довше, ніж після тривожного крику самих дронго. Крім того, після того, як один і той же сигнал тривоги подавався три рази поспіль, тимелії переставали на нього реагувати, але коли третім виявлявся сигнал нового характеру, спалахували і відлітали, як і в перших двох випадках. Експерименти показали, що дронго еволюційно вигідно мати багатий «тривожний репертуар» - за словами Флауера, це дозволяє їм адресно використовувати крики різних видів тварин.
Що вони і роблять. Спостерігаючи за 42 позначеними особинами, Флауер з колегами зареєстрували 151 випадок, коли дронго робили кілька поспіль спроб вкрасти їжу в однієї і тієї ж жертви, злякавши її «за тривогою», і в 74 з цих випадків, повторюючи свій помилковий сигнал, вони «змінювали його мову». В основному це робилося в тих випадках, коли перший сигнал не викликав очікуваної реакції. Науковцям також вдалося показати, що зміна «мови» сигналу приводила шахрая до успіху.
Флауер вважає, що дронго володіють вражаючою здатністю гнучко реагувати на зворотний зв'язок від наміченої "жертви", вирішуючи таким чином проблему "Вовки! Вовки! ".
Експерти не одностайні в інтерпретації результатів експерименту. З одного боку, напрошується висновок, що дронго володіють винятковими когнітивними здібностями, що дозволяють їм передбачати, як поведе себе інша тварина, що поки вважається прерогативою виключно людини. З іншого, такий ступінь «тактичної осмисленості» поведінки може пояснюватися і простіше, асоціативним навчанням: "інша тварина тікає після сигналу тривоги; змінюй сигнал тривоги, поки воно не втече ".
Флауер, переконаний, що дронго як мінімум здатні «розуміти» поведінкові причинно-наслідкові зв'язки, готує нові експерименти, щоб зрозуміти, що відбувається в голові у цієї хитромудрої пташки.