Дослідники з Геологічного інституту РАН (ГІН РАН) і «ВНИ кеанології» вирішили застарілу проблему визначення віку останків стародавніх тварин.
Для визначення віку викопних останків тварин сьогодні використовуються два основних методи: радіовуглецевий і калій-аргоновий ізотопний. Однак перший з них годиться лише для відкладень і поховань, вік яких не перевищує 35 тисяч років, а другий застосуємо лише в місцях присутності вулканічних порід, оскільки калій-аргонові ізотопи виділяють саме з них. Виходить, що на територіях, де немає вулканічних порід, а копалини кісткові залишки старше 35 тисяч років застосувати ні той, ні інший метод не можна. До таких територій належить, наприклад, Якутія, де вчені знаходять величезну кількість найцікавіших поховань, що представляють величезний інтерес для багатьох наукових дисциплін.
Вчені з ГІН РАН і «ВНИ кеанології» запропонували визначати віку викопних останків тварин за допомогою нового індикатора - з утримання і розподілу рідкоземельних елементів (РЗЕ) в кісткових залишках. Досі цей індикатор використовувався для вивчення деяких процесів в магматичних породах, в останні роки він активно залучається і для характеристики різних водних систем. Однак у природних умовах рідкоземельні елементи також входять до складу кісткових залишків, куди вони потрапляють на ранніх етапах утворення осадових порід (при взаємодії осаду і порових вод - підземних вод, що знаходяться в порах ґрунтів).
Під час проведених експериментів дослідники відібрали 24 проби ґрунту і 13 зразків кісткових залишків з опорного розрізу четвертичних відкладень Уллахан-Суллар (Р. Адича, Східний Сибір) і отримали статистичні характеристики розподілу в них рідкоземельних елементів. (Четвертичний період почався за різними оцінками від 600 тисяч до 3,5 млн. років тому і триває донині). Отримані дані дослідники порівняли з нормованими за змістом і розподілом РЗЕ в кісткових останках і прийшли до висновку, що за цим показником можна судити про вік копалин кісткових останків, оскільки накопичення рідкоземельних елементів в похованих кістках прямо залежить від тривалості їх контакту з вміщуючою породою. Крім того, як з'ясувалося, метод дозволяє ідентифікувати кістки, що належать одній особині, що дуже важливо. Адже найбільш цінні знахідки - це ті, які можуть скласти цілий скелет викопної тварини.
Як пояснив кореспонденту «Науки і життя» старший науковий співробітник Інституту палеонтології РАН Євген Мащенко, зараз приналежність кісток однієї особини, наприклад, слонів (мамонтів) визначають за трьома характеристиками: ступеня приростання кінцевих частин довгих кісток до середнього, ступеня сформованості поверхневого (компактного) шару кістки і ступеня її збереження. Якщо всі три критерії збігаються для різних кісток, то з великою часткою ймовірності можна вважати, що ці кістки відносяться до одного організму. На його думку, якщо помилка запропонованого методу (за розподілом РЗМ) визначення приналежності кісток однієї особини не перевищує 5%, то його цінність досить висока.