Занадто сильні позитивні емоції і занадто сильні негативні на слух невідличні один від одного.
Ми висловлюємо емоції голосом, жестами, виразом обличчя. Ми висловлюємо не тільки самі емоції - радість, або страх, або здивування, але і їх силу - наскільки ми зраділи, наскільки злякалися, наскільки здивувалися. Чим сильніша емоція, тим сильніше ми її демонструємо, і, очевидно, тим простіше оточуючим зрозуміти, що ми відчуваємо.
Насправді, не зовсім так. У недавній статті в Scientific Reports говориться, що дуже сильні емоції стають складними - по вам видно, що ви дуже переживаєте, але незрозуміло, що за переживання вас охопили. Автори роботи взяли аудіозаписи криків, візгів, сміху, подихів, стогонів тощо - загалом, всього спектру звуків, якими ми висловлюємо емоції. Звуки висловлювали емоції різної сили: від слабкого страху до сильного, від легкої печалі до горя, від легкої веселості до дикої радості. Записи криків, сміху, хіхікання та іншого дали послухати стороннім людям, які повинні були зрозуміти, що за емоція відповідає кожному конкретному звуку.
У міру того, як емоція посилювалася, учасники експерименту розрізняли її все краще. Але потім настав момент, коли розпізнавання емоцій різко погіршувалося. Учасник експерименту розумів, що людина на аудіозаписі відчуває вкрай сильну емоцію, що вона знаходиться в крайній мірі збудження - але що саме вона відчуває, сказати було вже важко. Було вже незрозуміло, якого роду емоція, негативна або позитивна, не кажучи вже про її смислові відтінки.
Насправді, все це інтуїтивно більш-менш зрозуміло. Легкий смішок можна сплутати з подихом розчарування - той випадок, коли важко зрозуміти слабку емоцію. Так само істеричний сміх можна сплутати з риданнями - той випадок, коли важко зрозуміти сильну емоцію. З іншого боку, строго кажучи, тут мова йде не про самі емоції, але про силу їх вираження. Є люди, вельми стримані навіть у дуже сильних переживаннях, але ті, хто їх добре знають, не можуть дорікнути їм у беземоційності - близькі друзі можуть правильно відчути їхні емоції, навіть якщо вони ледь видно. Ми говорили, що переживання виражаються не тільки звуками, вони відображаються і в жестах, і у вираженні обличчя. Якщо ми не тільки чуємо іншу людину, але й бачимо її, ймовірність помилки в тому, щоб зрозуміти, що вона відчуває, буде набагато менше.
За матеріалами Товариства Макса Планка.