Чим більше сонячних годин припало на той чи інший день, тим сумнішою його статистика по самогубствах.
Художнім фоном для самогубства зазвичай служать низьке похмуре небо, дощ, сніг, холод - взагалі така осінньо-зимова погода, коли ранкові сутінки плавно переходять у вечірні. Однак насправді справи йдуть з точністю навпаки: пік суїцидів припадає на весну, а найрідше зводять рахунки з життям якраз взимку. Так, у 1995 році в Social Science & Medicine була опублікована робота, в якій порівнювалася помісячна статистика самогубств у різних країнах, переважно Північної півкулі. Виявилося, що максимальна частота суїциду припадає на травень, а один з мінімумів фіксується в лютому. У 1997 році схоже дослідження торкнулося мешканців Південної півкулі, і картина виявилася схожою: у Південній Африці, наприклад, пік суїцидів припадав на південнополушарну весну, а також на вересень і жовтень.
Таку дивну сезонну закономірність самогубств помітили ще сто років тому, проте досі немає визначеності в тому, що може служити причиною такої статистики. Чи винні тут якісь природно-погодні особливості весни і зими, або ж вся справа в соціально-культурних факторах, на кшталт свят, особливостей фінансово-економічного річного циклу тощо?
Дослідники з Віденського медичного університету висунули оригінальне припущення, що, можливо, тут винен якраз надлишок сонячного світла. Щоб перевірити свою гіпотезу, вони зіставили статистику самогубств з 1970 по 2010 рік в Австрії (всього близько 70 000 випадків) з кількістю сонячних годин за той же період часу. Результат виявився незвичним: чим більше було сонця в якийсь день, тим більше була ймовірність суїциду в цей день. Більш того, ймовірність суїциду збільшувалася, якщо 10 днів до нього теж були сонячними. З іншого боку, сонце, що сяяло за 14-60 днів, зменшувало рівень самогубств. Час року ролі не грала, якщо суїцидальна кількість сонця припадала на зимовий день, то за частотою самогубств він був таким же, як і весняний. (Інша річ, що сонячних днів взимку може запросто виявитися менше, ніж навесні.)
Тобто якщо спробувати оцінити, скільки самогубств може статися в якийсь випадковий день, то потрібно врахувати, по-перше, наскільки сонячним був час від півмісяця до двох місяців тому, по-друге, наскільки сонячним видався саме цей день і тиждень до нього. Як пишуть автори роботи у своїй статті в JAMA Psychiatry, така закономірність працювала для будь-яких видів суїциду, як для жорстких (коли людина топиться, вішається або стріляється), так і для м'яких (коли людина, наприклад, приймає отруту). Крім того, залежність між «сонячністю» дня і підвищеною ймовірністю суїциду виявлялася здебільшого серед жінок. З іншого боку, у чоловіків виявився більш помітний ефект «антисуїцидальної» дії сонячного світла, що сяяв протягом місяця або двох.
Варто, однак, зауважити, що в даному випадку ми говоримо тільки про статистику, що пов'язує два параметри, але не про механізм явища. Можливо, механізм тут потрібно шукати в нейрохімії мозку: відомо, що сонячне світло впливає на динаміку серотоніну, а воно, в свою чергу, тісно пов'язане з емоціями і настроєм. Можливо, що саме через серотонін сонячне світло стимулює емоційну і поведінкову імпульсивність і неврівноваженість, що і призводить до суїциду.
Взагалі ж гіпотез щодо весняних піків самогубств існує безліч. Наприклад, є версія «відкладеної дії», яка виходить з того, що взимку людина, може, і думає про самогубство, але зробити якісь дії не в змозі, оскільки депресія посилена безвольністю. Навесні ж організм більш-менш «підкачується» енергією за рахунок тепла і світла, з'являються і сили на реалізацію суїцидних бажань, які накопичилися за зиму. З іншого боку, сезонна зміна клімату може впливати на соціально-психологічні установки. З настанням весни соціальні контакти інтенсифікуються, але при цьому ті, у кого з соціальними контактами проблеми, ще сильніше відчувають свою відчуженість. Або такий варіант: люди не можуть психологічно впоратися з чужою соціальною активністю, яка накриває їх після соціально неактивної зими.
Нарешті, є суто фізіологічні пояснення, що пов'язують запалення, депресію і суїцид. Відомо, що запальний процес стимулює депресію, а депресія при несприятливому розвитку подій може закінчитися самогубством. Але причому тут весна? На думку деяких дослідників, вся справа в цвітінні рослин і в пилку, яка в достатку починає літати в повітрі. Пилок провокує запальну алергічну реакцію, а слідом загострюється і депресія. Версія про пилок обговорюється в статті в BMJ Open, що вийшла в минулому році, однак, як і багато інших пояснень сезонності самогубств, це поки лише гіпотеза, хоча і досить оригінальна.