Чергова гіпотеза масового зникнення морських мешканців враховує вплив космічних променів.
На кордоні пліоцену і плейстоцену близько 2,6 мільйонів років тому відбулося масове вимирання морських тварин - з лиця Землі зникло близько третини найбільших морських мешканців, серед яких були, наприклад, акули мегалодони. Деякі фахівці вважають, що причиною стала зміна клімату. Однак, можливо, свій внесок внесла космічна подія, яка сталася на відстані близько 150 світлових років від Землі.
Едріан Меллот (Adrian Melott) з Канзаського університету і його бразильські колеги зіставили дві події: зникнення великої фауни і спалах наднової, яка знаходилася за астрономічними мірками не дуже далеко від нашої планети. Про спалах наднової фахівці раніше дізналися, вивчивши глибоководні відкладення. У пробах ґрунту геологи знаходили рідкісний ізотоп - залізо-60. Ця речовина відсутня в нашій планетарній системі, зате багато заліза-60 з'являється під час реакцій у надновій зірці. Попередні гіпотези припускали, що збільшений потік космічних променів (розігнаних до гігантських швидкостей ядер і електронів) від наднової став руйнувати озоновий шар, який поглинає найбільш небезпечну частку сонячного ультрафіолету. Але одного лише ультрафіолету було б недостатньо, щоб поморити морських мешканців.
Дослідники створили модель, яка дозволила дізнатися, як змінився радіаційний фон для морських тварин. В основному він змінювався за рахунок потоку мюонів, пояснюють автори в публікації в Astrobiology. Ці елементарні частинки виникають при зіткненні космічних ядер і електронів з молекулами і частинками атмосфери. Енергії мюонів виявляється достатньо, щоб проникати вглиб морської товщі.
Модель показала, що радіаційний вплив відчували навіть ті, хто мешкав на глибинах близько півкілометра. Причому радіаційний фон залишався високим протягом сотень років, вважають дослідники. Чим більший морський мешканець, тим більше мюонів він отримував.
І хоча дослідники не мають статистики про вплив фонової радіації на стародавніх морських мешканців, відомо, що співставні рівні випромінювання здатні викликати захворювання у людей. А ось сучасним китам подібне не загрожує, тому що зараз внесок мюонів у природний радіаційний фон над поверхнею океанів не перевищує 8%.