Бактерії віком близько 100 млн років якимось чином залишилися живими до наших днів.
Відомо, що бактерії та археї здатні жити в найбільш фантастичних місцях. Наприклад, два роки тому ми розповідали про численні підземні бактерії та архії, що живуть на глибині 5 км під землею. Але навіть на тлі цих підземних жителів особливо виділяються ті, яких з дна морського дістали співробітники японського Агентства наукових і технологічних дослідження землі і моря і Род-Айлендського університету.
Все почалося з того, що в 2010 році з дна Тихого океану, з глибини близько 6000 метрів, дістали зразки донного відкладень. Причому ці відкладення брали в зоні так званого Південно-Тихоокеанського круговороту - досить великої території, чиї кордони проходять по екватору, Антарктичній циркумполярній течії і узбережжям Південної Америки та Австралії.
Через особливості вітрів і течій Південно-Тихоокеанський кругообіг досить бідний поживними речовинами, і на дно осідає надзвичайно мало органіки. Тим не менш, дослідникам було цікаво дізнатися, чи здатний хтось виживати в такій океанічній пустелі. Тут потрібно уточнити, що матеріал для аналізу брали навіть не з поверхні дна, а ще зі ста метрів під ним, тобто в буквальному сенсі з океанічного підпілля.
Виявилося, що в «піддонних» відкладеннях є кисень, хоча і в дуже невеликій кількості - тобто якісь мікроорганізми тут цілком могли б жити, розщеплюючи мізерну органіку не менш мізерним киснем. Щоб перевірити, чи є в них хто живий, до зразків глини додали поживні речовини, які мікроби могли б використовувати у своєму метаболізмі. У цих речовинах атоми азоту і вуглецю були у формі більш важких ізотопів, і за їх переміщенням з молекул в молекули можна було б зрозуміти, чи має місце в зразках донної глини мікробне життя.
На 68 день експерименту число бактеріальних клітин у зразках досягло приблизно 1 млн на кубічний сантиметр. Розрахунки показали, що кількість бактерій зросла на чотири порядки, тобто спочатку їх було близько 100 в тому ж кубічному сантиметрі. Але найголовніше тут у тому, що та глибина донних відкладень, на якій жили мікроби, відповідала часовому діапазону від 13 до 102 млн років. Тобто мікроби, що осіли на дно 100 млн років тому і поховані під новими шарами осаду, залишалися цілком живими і здатними розмножуватися. Звичайно, на дні їхнє життя протікало в дуже і дуже повільному темпі - вони перебували в сплячому стані. Але розбудити їх не склало труднощів.
Правда, дослідники не знають, в якому саме вигляді стомілліонолітні мікроби існували на дні. У статті в Nature Communications йдеться, що ці бактерії з океанського «піддоння» - не якісь чудовиська, що обожнюють екологічний «екстрим», а звичайні бактерії сольових вод, притому більшість їх не утворюють суперечки. А адже саме у формі суперечка, тобто з метаболізмом і під товстою оболонкою, бактерії здатні перечікувати несприятливі умови середовища - у всякому разі, ті, які вміють утворювати суперечки. Але якщо бактерії не формували суперечку, значить, вони залишалися активні і розмножувалися, хоча і надзвичайно повільно. Тоді ті, кого знайшли зараз - це нащадки тих, хто колись осів на дно (нащадки не дуже далекі, так як, повторимо, бактерії в таких умовах могли ділитися дуже повільно).
З іншого боку, як пише портал Science, в тому місці, де їх знайшли, поживних речовин настільки мало, що їх ні на який поділ не вистачило б. Залишається припустити, що навіть у звичайних бактерій є якісь трюки, які дозволяють їм виживати в найважчих умовах і про які ми ще не знаємо; до числа таких трюків можна віднести вміння перемикатися на якийсь нечуваних харчовий субстрат. Втім, в таких припущеннях дуже легко впасти в абсолютно безвідповідальну фантастику, так що краще почекати результатів нових експериментів - немає сумнівів, що цих доісторичних бактерій будуть ретельно вивчати.