З віком наш центр пам'яті в прямому сенсі слова перестає стежити за очима.
Більшу частину інформації про навколишній світ ми отримуємо через очі. Тому навряд чи варто дивуватися, що один з найголовніших центрів пам'яті в нашому мозку - гіпокамп - в прямому сенсі слова стежить за нашими очима. Деякий час тому співробітники медичного центру Бейкрест при Університеті Торонто показали, що чим більше зайняті наші очі (наприклад, якщо вони бачать щось нове або розглядають якісь незнайомі деталі), тим активніше гіпокамп. Якщо ж об'єкт перед очима нам цілком знайомий, якщо ми бачимо його не вперше, то і гіпокамп веде себе набагато спокійніше - адже вже нічого запам'ятовувати не потрібно.
Однак у літніх людей справи йдуть інакше. У статті в Neuropsychologia йдеться, що навіть якщо літня людина активно щось розглядає, центр пам'яті на це не реагує. В експерименті брав участь двадцять один чоловік у віці від 64 до 79 років і двадцять молодих людей у віці від 19 до 28 років. Їм усім на екрані показували фото якихось людей, причому деякі фото з'являлися кілька разів. Дослідники ж намагалися зіставити рухи очей з активністю мозку.
Виявилося, що у літніх людей очі рухаються навіть сильніше, ніж у молодих, проте центр пам'яті на їхні рухи не відгукується, і його активність у відповідь на неодноразово показане фото залишається такою ж, як і у відповідь на фото, що показується вперше. Тобто хоча людина і розглядає щось, в пам'яті нова інформація ніяк не залишається. Ймовірно, тому люди у віці енергійніше працюють очима - тому що центр пам'яті не чує їх очей.
Можливо, якщо налагодити зв'язок між гіпокампом і очима, це дозволить якось загальмувати втрату пам'яті, від якої страждають багато літніх людей. Крім того, автори роботи вважають, що, стежачи за очима, можна визначити ранні стадії різних вікових психоневрологічних порушень, на кшталт хвороби Альцгеймера, які в першу чергу позначаються саме на пам'яті.