Білки сібіреязвенного токсину присипляють нейрони, які посилають в мозок сигнали температурного, механічного і запального болю.
Бактерії завдають болю - принаймні, ті, які викликають інфекційні захворювання. Потрапивши в організм, вони розмножуються і виділяють токсини, пошкоджуючи наші тканини - ці пошкодження неминуче відчувають відповідні нейрони. Крім того, імунна система починає боротися з інфекцією, а серед засобів боротьби є запалення, від якого теж боляче.
Але є деякі мікроби, які працюють як знеболююче. Наприклад, сибірка - вона вражає легені, кишечник, лімфовузли. Але ще вона вражає шкіру, на якій з'являються характерні фурункулоподібні ураження. Ці шкірні виразки не болять, хоча пошкодження на обличчя - тобто бактерії сибірки якимось чином пригнічують больові сигнали.
Співробітники Гарвардського університету, Університету Сан-Паулу та інших наукових центрів пишуть в Nature Neuroscience, що на нейронах, які передають в мозок сигнали болю, є особливі рецептори, що взаємодіють з білком сибірки, який називається захисним антигеном (PA, protective antigen). Коли PA сідає на рецептор, у клітинній мембрані відкривається пора, через яку в клітку проникають ще два білки - едематозний, або запальний, фактор (EF, edema factor) і летальний фактор (LF, lethal factor). Всі разом, PA, EF і LF, утворюють так званий сібреязвений токсин. Сибіреязвенний токсин вивчають давно; і ось зараз вдалося помітити, що якщо мова йде про нейрони болю, дві частини токсину, PA і EF, пригнічують нейронні імпульси.
Білки сибірки працювали як на культурі людських нейронів, що жили в живильному середовищі в лабораторних умовах, так і у тварин. Коли мишам вводили це двокомпонентне знеболювально, вони переставали відчувати температурний, механічний і запальний біль. Але ні серцевий ритм, ні температура тіла, ні координація рухів у мишей не змінювалися, звідки можна зробити висновок, що сибіреязвенні PA і EF діють специфічно тільки на больові нейрони, не зачіпаючи інші процеси в організмі. При цьому нейрони, на які подіяли сібіреязвенні білки, залишалися здоровими, тобто знеболюючий ефект не був пов'язаний з тим, що PA і EF руйнували клітини - ні, вони їх просто присипляли.
Чому сибірці знадобилося пригнічувати біль? Імовірно, для того, щоб той, кого вона заразила, не відразу почав відчувати себе погано і ще якийсь час жив, як зазвичай, тобто спілкувався з представниками свого виду і допомагав бактерії поширюватися далі. Втім, поки це тільки гіпотеза.
З практичної точки зору, білки сибірки можна було б використовувати як знеболююче, яке, цілком можливо, буде більш ефективним, ніж інші знеболюючі препарати. І навряд чи воно буде викликати звикання, подібно анальгетикам на основі опіоїдів. Хоча прямо в натуральному вигляді сибіреязвенні PA і EF, швидше за все, використовувати не будуть - тільки після додаткових модифікацій, які вже точно не дадуть їм займатися нічим, крім знеболювання.