Знайдене минулого місяця судно з експедиції, яка шукала Північно-Західний прохід в середині XIX століття, виявилося кораблем «Еребус».
Ідентифіковано судно з експедиції Франкліна, яке зазнало аварії в середині XIX століття і було виявлено тільки у вересні 2014 року. Ним виявився корабель «Еребус» (HMS Erebus), повідомив прем'єр-міністр Канади Стівен Харпер (Stephen Harper).
Метою експедиції під керівництвом сера Джон Франкліна, офіцера англійського Королівського військово-морського флоту, було дослідження невідомої частини Північно-Західного походу - морського шляху через Північний Льодовитий океан, з Атлантичного в Тихий, через Канадський архіпелаг.
Експедиція стартувала в травні 1845 року на двох кораблях: HMS Erebus и HMS Terror. У ній брали участь 129 осіб, проте всі вони зникли. Перші сліди експедиції - могили трьох учасників - були виявлені в 1850 році. Однак місця аварії суден до останнього часу не були знайдені. Перші повідомлення про знахідку корабля з експедиції надійшли у вересні 2014 року, але яке саме судно було знайдено, ще належало з'ясувати.
Висновок про назву корабля було зроблено на підставі «ретельного розгляду даних і артефактів» з морського дна і фотографій і відеозйомки високої роздільної здатності, а також вимірювань гідролокатора.
Археологи Райан Харріс (Ryan Harris) і Джонатан Мур (Jonathan Moore) стали першими, хто ризикнув зануритися до корабля. «Без сумніву це найбільш незвичайне місце корабельної аварії, до якого я мав честь занурюватися», - сказав Райан Харріс.
За його словами, археологам вдалося оглянути нижні палуби корабля - через старі світлові люки та інші отвори. Всередину судна вони поки не проникали. Всього фахівці зробили сім занурень загальною тривалістю близько 12 годин.
Відомо, що саме на цьому кораблі в червні помер начальник експедиції - сер Джон Франклін. Місце його поховання невідоме: він міг бути похований як на суші, так і в морі. Однак не виключено, що його останки все ще на кораблі.
Незважаючи на провал експедиції, Франкліна і її учасників вважали героями. На честь начальника експедиції складалися пісні, йому встановлювали пам'ятники, про нього писали книги.
Тим часом у 1854 році мандрівник Джон Рей висловив припущення про канібалізм серед учасників експедиції. Ця думка ґрунтувалася на розповідях ескімосів, які підтверджували знайомство з англійцями їхніми речами. Погляд Джона Рея викликала гнів британської громадськості, про сторінки газет на нього обрушився шквал обурення. Пошуки експедиції тривали з перемінним успіхом всю другу половину XIX століття.
У 80-х роках XX століття група дослідників на чолі з Оуеном Бітті, професором антропології з Університету Альберти, проаналізувала могили, тіла і артефакти, які експедиція Франкліна залишила на островах Бічі і Кінг-Вільям. Вчені дійшли висновку, що учасники експедиції, швидше за все, померли від запалення легких і, можливо, туберкульозу. Хвороби проходили на тлі отруєння свинцем: він проник у консерви, якими харчувалася експедиція, через неякісну пайку банок. На людських кістках також були знайдені відмітини - їх розцінили як сліди канібалізму.
За матеріалами CBC News