У благополучних країнах люди більше довіряють абсолютно незнайомим людям, проте в цілому зв'язок довіри із загальним благополуччям не настільки однозначний, як може здатися.
Якщо запитати нас, чи довіряємо ми випадковій людині на вулиці - якщо вона, наприклад, просить наш телефон, щоб зателефонувати - відповіді розподіляться дуже просто: хтось скаже «так», хтось скаже «ні». Але якщо запитати, від чого, на нашу думку, залежить така довіра, думок напевно буде багато.
Хтось упевнений, що багаті довіряють іншим менше, тому що «багатство псує людину». Інші вважають, що недовірливість властива бідним у силу, так би мовити, загальної невлаштованості життя - щоб якось вижити, потрібно ставитися до всього з обережністю. Для третіх справи йдуть рівно навпаки. Четверті у зв'язку з довірою згадають про політичну ситуацію. І так далі, тощо.
У соціальній психології загальну (або генералізовану) довіру зазвичай пов'язують із загальним благополуччям: вважається, що чим благополучніша країна, тим більше в ній довіряють один одному. Благополуччя, в свою чергу, пов'язують з громадянськими правами, матеріальною свободою, можливістю самовиражатися (а не просто займатися тим, чим скажуть) і т. д. - словом, з усім тим, що називається емансипацією. Однак тут не все так просто.
Анна Алмакаєва, Крістіан Вельцель (Christian Welzel) і Едуард Понарін з Науково-дослідного університету Вища школа економіки (НДУ ВШЕ) та Університету Люнебурга оцінили взаємозв'язок рівня довіри з рівнем емансипації на великому статистичному матеріалі, що включає 63 країни. Їх жителі брали участь у масштабному соціо-психологічному дослідженні під назвою Всесвітнє дослідження цінностей (World Values Survey), в рамках якого їм прямо ставили питання: «Чи ви довіряєте людям, з якими зустрілися вперше?»
Емансипацію ж вимірювали за допомогою спеціального індексу, розробленого Крістіаном Венцелем. Цей індекс включає три вимірювання: екзистенційне, психологічне та інституційне. Показник, що характеризує екзистенційний вимір, - ВВП за паритетом купівельної спроможності. Психологічний рівень описується через такі цінності, як рівність, свобода, автономія, самовираження. Інституційна сфера емансипації розглядається за допомогою індексу громадянських прав.
Загалом результати знову підтвердили, що рівень загальної, або генералізованої, довіри відповідає розширенню можливостей людини, проте зв'язок між тим і іншим нелінійний. У статті в Social Indicators Research дослідники пишуть, що довіра не зростає одночасно з емансипацією. Воно починає рости тільки тоді, коли люди в суспільстві еманісіпуються до певного рівня - як мінімум, до середнього. Тому саме в розвинених високомодернізованих країнах (таких, як Швеція, Норвегія, Фінляндія, Канада) населення найчастіше схильне довіряти незнайомим людям.
Емансипація, як ми сказали, пов'язана зі зростанням як суто матеріального благополуччя, так і з нормальними громадянськими правами, і зі зростанням освіти. Однак якщо говорити про освіту, то тут проявляється цікавий ефект, який має місце в неблагополучних країнах (таких, наприклад, як Ємен). Тут чим людина неосвіченіша, тим більше вона схильна довіряти іншим, а високоосвічені люди, навпаки, менше довіряють людям не з близького кола. За словами авторів роботи, цей феномен можна частково пояснити за допомогою міркувань японського вченого Тошіо Ямагіші, який розглядає довіру як феномен соціального інтелекту. Якщо життя взагалі погане, небезпечне тощо, то освіта допомагає бачити всі її недоліки - грубо кажучи, слова царя Соломона «багато в чому мудрості багато печалі» як не можна більш підходять до країн з низьким рівнем життя.
За матеріалами прес-служби НДУ ВШЕ.