Середньовічні сільські жителі Північно-Східної Русі були заможні і жили не гірше міських.
Це показали дослідження співробітників з Інституту археології РАН, які були зосереджені в двох районах - в Суздальському Опіллі, в центрі Північно-Східної Русі, і на Білому і Кубенському озері, на крайній північній периферії Ростово-Суздальської землі. Про це розповів на останній Президії РАН директор Інституту археології РАН член-кореспондент РАН Микола Макаров. Дослідження
були пов'язані з вивченням селищ - залишків середньовічних сільських поселень, найчисленнішій категорії археологічних пам'яток, яким довгий час не приділяли серйозної уваги. Археологи піддали суцільному обстеженню сільські території, щоб якомога повніше виявити там середньовічні поселення і створити детальні археологічні карти. На окремих пам'ятниках вони провели вибіркові розкопки. Тонкі методи розбирання культурного шару забезпечили повний збір невеликих знахідок. У результаті археологи з'ясували, що на території Північно-Східної Русі в другій половині X ст. почалося інтенсивне зростання числа і розмірів поселень, що досягло найвищого підйому в XII - першій половині XIII ст. Це зростання розгорталося після тривалого періоду стагнації. Як поснив Микола Макаров, унікальна щільність поселенської мережі в Суздальському Опіллі - яскраве свідчення особливого демографічного та економічного потенціалу цієї території, що визначив її статус як центру Північно-Східної Русі.
Археологічні матеріали, зібрані на суздальських і білозерських селищах, свідчать про високий добробут сільського товариства X-XIII ст., якому була доступна значна частина побутових речей і прикрас, поширених у містах, престижні речі та імпорт. Жителі нових поселень займалися сільським господарством, а основним джерелом багатств на Північному Сході, мабуть, був пушний промисел - це показали розкопки селищ.
На думку археологів, історична ситуація X-XII ст. на Північному Сході Русі була унікальна: пушні ресурси цих територій виявилися затребуваними в системі міжнародного обміну в той же період, коли кліматичні умови для землеробського освоєння півночі були найбільш сприятливими. Це і визначило бурхливу колонізацію північних територій.
Вчені відзначають численні знахідки християнської атрибутики (металопластика XII-XIII ст) - хрести-тільники, хрести-енколпіони, металеві зразки, зібрані в культурному шарі суздальських і білозерських поселень. Це означає, що значна частина сільського населення до XII ст., мабуть, прийняла хрещення.
Директор інституту археології РАН підкреслив, що зібрані археологічні матеріали значно доповнили картину становлення Північно-Східної Русі, раніше намальовану істориками, дозволили представити реальний вигляд культури Володимиро-Суздальської Русі і зрозуміти, які економічні та екологічні чинники призвели її до історичного підйому.