Рівень стресових гормонів і готовність до соціальних контактів залежить від кишкової мікрофлори.
Є багато свідчень того, що кишкові бактерії впливають на мозок. Наприклад, ми писали, що бактеріальні препарати допомагають впоратися з післяпологовою депресією, що бактерії стимулюють появу нових нейронів у мозку мишей, що реакція маленьких дітей на страшні речі залежить від їх мікрофлори. Але одна справа - побачити зв'язок між одним і іншим, і зовсім інша справа - зрозуміти, який механізм тут працює.
Співробітники Каліфорнійського технологічного інституту ставили експерименти з мишами, яких позбавляли мікрофлори, а потім пропонували познайомитися один з одним. Зазвичай миші досить цікаві, при зустрічі незнайомі миші обнюхуються і починають разом возитися: залазять один одному на голову тощо. Але якщо у мишей не було мікрофлори (тварин або з народження тримали в стерильних умовах, щоб у них в кишечнику ніхто не завівся, або виганяли бактерій антибіотиками), то такі миші уникали знайомств і взагалі намагалися триматися далеко від інших.
Таку реакцію у безбактеріальних мишей спостерігали і раніше, але тепер дослідники захотіли з'ясувати, що відбувається у них в мозку. У статті в Nature йдеться, що у мишей без мікрофлори активно працювали нейрони в тих відділах мозку, які пов'язані з реакцією на стрес. Одночасно у мишей підвищувався рівень стресового гормону кортикостерону, що синтезується в наднирках. Якщо синтез кортикостерону тим чи іншим способом придушували, або блокували в мозку рецептори до нього, то товариськість до мишей поверталася.
Реакція надниркових на стрес залежить від гіпофізу і гіпоталамусу (всі разом входять у так звану гіпоталамо-гіпофізарно-надникову вісь). Гіпоталамус дає сигнал гіпофізу, той - надниркам, а вже стероїдні гормони надниркових дають конкретні вказівки, що робити всьому організму, і різним відділам мозку в тому числі.
У гіпоталамусі є нейрони, що синтезують кортиколіберин - гормон, який запускає весь ланцюжок сигналів. Якщо активність цих нейронів придушували, то миші без мікрофлори переставали сторонитися інших мишей. І навпаки, якщо активність нейронів з кортиколіберином стимулювали у звичайних мишей, то вони починали уникати соціальних контактів, незважаючи на нормальну мікрофлору.
Тобто миші без мікрофлори стають неосвіченими тому, що у них в гіпоталамусі підвищується активність клітин, що запускають систему стресових гормонів - при стресі спілкуватися не надто хочеться, нехай навіть цей стрес - хибний. Дослідникам вдалося також знайти як мінімум одну бактерію, Enterococcus faecalis, яка повертала, так би мовити, радість спілкування - коли її вводили безбактеріальним мишам, ті знову починали цікавитися соціальним життям, а рівень кортикостерону у них падав.
Проблеми з соціалізацією виникають у людей з різними психоневрологічними хворобами. Можливо, що у них можна за допомогою бактеріальних препаратів подіяти на гормони і тим самим повернути їх до нормального соціального життя. Зрештою, ми вже якось розповідали, що симптоми аутизму у дітей і підлітків можна послабити за допомогою правильних мікробів. Але у мишей і у людей склад мікрофлори відрізняється, і тут потрібно ще попрацювати, щоб в точності дізнатися, від яких саме бактерій залежить наша реакція на інших людей.