Незважаючи на сильний біомеханічний захист, мозок дятлів, мабуть, все ж відчуває на собі якісь наслідки їхньої ударної праці.
Від постійної довбіжки по деревах у дятлів неминуче мало б статися струс мозку, якби не цілий ряд захисних пристосувань. Завдяки особливій будові голови і кісток черепа лише невелика частина (0,3%) енергії від ударних навантажень діє безпосередньо на мозок, а решта розподіляється по всьому тілу. Проте, як з'ясували дослідники з Бостонського університету, не можна сказати, що дятли довбають зовсім без наслідків для себе.
Струс мозку можна побачити за характерними молекулярними ознаками: у нервовій тканині з'являються білкові відкладення, що свідчать про регулярні травматичні впливи. Вперше мозок дятлів перевірили на предмет таких молекулярних ознак ще 1976 році, і ніяких ознак травм у них тоді не знайшли. Та робота вельми надихнула біологів, які стали активно вивчати біомеханіку дятлів та їх адаптації до такого своєрідного способу життя.
Однак, як пише портал Science, методи, за допомогою яких у той час можна було дослідити мозок, були не дуже досконалі, і цілком можливо, що тоді в мізках у дятлів чогось не помітили. І ось зараз Джордж Фара (George Farah) і його колеги вирішили ще раз перевірити, чи дійсно у дятлів з головою все настільки добре, як прийнято вважати. Для аналізу взяли зразки тканини мозку кількох видів дятлів і порівняли їх зі зразками, взятими у трупіалів, які ніяких дерев не довбають.
В результаті у восьми з десяти дятлових зразків вдалося виявити білкові відкладення; причому особливо багато їх було в передній частині мозку - там же, де вони при травмах накопичується і у людей. У трупіалів же ніяких підозрілих білкових відкладень не було. У авторів роботи виникла підозра, що це білок тау, який накопичується в нервовій тканині при травматичних енцефалопатіях (заодно не можна не згадати, що скупчення білок тау вважаються однією з причин хвороби Альцгеймера).
Зразки мозку вирішили перевірити вже саме на тау. Правда, з сімома зразками метод не спрацював взагалі - тобто неможливо було сказати, тау там чи не тау. Але з трьох, з якими метод спрацював, у двох дятлів був саме білок тау. Повністю результати експериментів опубліковані в PLoS ONE.
Можна припустити, що скупчення тау якось позначаються на самопочутті дятлів. Але поки що це залишається тільки гіпотезою: зовсім не обов'язково, що той білок, який вдалося побачити, дійсно свідчить про якісь патологічні процеси.
Сам по собі тау потрібен нейронам, щоб підтримувати їх структуру, однак при травмах він виходить з клітин і утворює горезвісні скупчення. Тобто, з одного боку, у дятлів - принаймні, у деяких - мозок все ж відчуває якийсь вплив, з іншого боку, їх антиударні анатомічні хитрощі все-таки грають свою роль. Щоб дізнатися, чи страждають дятли головою, потрібно ретельно зіставити їх поведінку зі станом мозку.