Новий полігенний метод аналізу дозволяє до деякої міри передбачити ймовірність зайвих 13 кілограмів.
Надмірна вага залежить від генів. Одним з найвідоміших і найбільш вивчених тут є ген FTO (fat mass and obesity-associated protein) - деякі варіанти FTO додають його носіям в середньому три зайві кілограми. Але це саме що один з генів ожиріння - за деякими оцінками, їх тут замішано кілька сотень. Нічого дивного: надмірна вага обумовлена безліччю молекулярно-клітинних процесів, що підпорядковуються безлічі генів.
Тому, якщо ми хочемо передбачити ймовірність ожиріння, то ми можемо, звичайно, вибрати один-два гена, але передбачення вийде неточним. Краще проаналізувати весь геном, зіставивши ті чи інші генетичні варіанти з надмірною вагою. Саме таку роботу виконали дослідники з Гарварду, які проаналізували понад 2,1 млн генетичних варіантів у геномах ста тисяч людей. (Під генетичними варіантами тут треба розуміти не конкретні гени, кодуючі білки, а ділянки-локуси в ДНК, де заміни, вставки і випадання генетичних букв супроводжують появу зайвих кілограмів; причому навіть не обов'язково знати, за що саме в сенсі обміну речовин відповідає та чи інша ділянка.)
В результаті вдалося створити передбачувальну шкалу, у якої внизу була сума генетичних варіантів, що допомагають залишатися стрункими, а вгорі - сума генетичних варіантів, що допомагають набрати зайву вагу. У статті в Cell йдеться, що найбільш невдалі комбінації генів можна знайти у 10% людей, точно також і найвдаліші комбінації можна знайти у 10% людей; решта 80% займають на цій шкалі проміжне положення. Різниця між «верхи» і «низом» на генетичній шкалі ожиріння становить в середньому близько 13 кг. Той, кому випали особливо невдала комбінація генів, ймовірність отримати сильне ожиріння буде в 25 разів більше, ніж у того, у кого гени виявилися особливо вдалими.
Це не перша спроба передбачити ожиріння за генами, але, як пишуть автори роботи, найточніша. Разом з тим багато фахівців сумніваються, що тут взагалі можна говорити про передбачення - за словами Рит Лоуз (Ruth Loos) з медичного центру Маунт-Синай, гени відповідають за 50% ожиріння, а інші 50% на рахунку способу життя. Так що для передбачення, крім інформації про гени, потрібно ще знати, як людина живе. Наприклад, серед тих людей, чиї геноми аналізували, була група з 3722 осіб, серед яких у 371, судячи з генів, повинно було бути важке ожиріння. Але ожиріння було тільки у 58 з них. Іншим, очевидно, вдалося жити так, щоб вага не вирвалася з-під контролю, навіть якщо для цього їм довелося докласти чимало зусиль.
Тобто, можливо, новий полігенний аналіз працює краще, ніж попередні подібні методи, але в реальному житті, повторимо, генетичні передбачення потрібно оцінювати в комплексі з іншими факторами. І якщо комусь за генами випало бути товстим, то це не означає, що потрібно підкоритися долі - це означає, що потрібно бути уважніше до самого себе.
До речі, схожим чином справи йдуть і з генами, пов'язаними з інтелектом: зовсім недавно ми писали про те, що у підлітків 12-16 років різницю в когнітивних навичках по генах можна передбачити максимум на 11%. Втім, не виключено, що і у випадку з ожирінням, і у випадку з інтелектом передбачувальна сила генетичних методів підвищиться, коли ми глибше зрозуміємо механізми регуляції генетичної активності.
За матеріалами ScienceNews.