Мертві броненосці і тривимірне моделювання допомогли розгадати стару палеонтологічну загадку.
Деякі динозаври з заголовка - це анкілозаврові ящери, приземисті, широкі істоти, що ходили на чотирьох лапах і харчувалися рослинами. Їх зазвичай впізнають по масивній спинній броні з шипами і по хвосту-булаві, що закінчується округлим утовщенням.
За ними є одна дивина, давно відома палеонтологам: останки анкілозаврів зазвичай виявляють у такому вигляді, як якби ящер лежав черевом кверху. З часом тут з'явилося кілька гіпотез різного ступеня кумедності, і ось зараз дослідники з Канадського музею природознавства, Державного університету Валдости і Королівського Тірреллівського палеонтологічного музею вирішили з'ясувати, яка з гіпотез все ж має право на існування.
Для початку Джордан Меллон (Jordan Mallon) і його колеги ще раз перевірили, чи не байка те, що анкілозаврів знаходять догори ногами. Проаналізувавши документацію щодо тридцяти шести анкілозаврів, знайдених на території канадської провінції Альберта, автори роботи з'ясували, що в двадцяти шести випадках останки дійсно лежали вгору ногами, що навряд чи можна віднести на рахунок випадковості, і що дійсно добре б якось пояснити.
Настала черга гіпотез. Одну з них, згідно з якою анкілозаври були просто незграбними, і, впавши на спину (наприклад, скочуючись з пагорба), потім просто не могли стати на ноги, дослідники відкинули відразу - якби анкілозаври і справді були настільки незграбні, вони б не прожили так довго (анкілозаври і їм подібні ходили по землі більше 100 млн років). Але можливо, їх перевертали хижаки, щоб дістатися до незахищених місць на тілі? У такому випадку на кістках повинні були б залишитися сліди зубів - а такі сліди вдалося знайти тільки в одному випадку.
Третя гіпотеза була ще більш затейливою: згідно з нею анкілозаври переверталися на спину вже після смерті, під дією газів, які накопичувалися в тілі під час розкладання і розгортали тушу ящера легким черевом кверху і важкою броньованою спиною книзу. У сучасній фауні у анкілозаврів є аналоги - це броненосці, які теж носять на спині відносно важкий панцир. Відомо, що вони часто гинуть під колесами машин, і, як пише портал Science, тут автори роботи звернулися за допомогою до фахівців з броненосців. Фахівці з броненосців зібрали статистику з 174 випадків, коли тварина гинула на дорозі і коли її ще не встигли переїхати інші машини або розтягнути по частинах стерв'ятники - і вердикт був однозначним: на спину вони не повертаються.
Нарешті, остання гіпотеза, яку визнали найбільш правдоподібною, пропонує такий розвиток подій: мертвих анкілозаврів змивало в річку або в море, де вони починали розкладатися і роздуватися, при цьому їх одночасно кидало туди-сюди, перевертало з боку на бік і т. д., і зрештою вони йшли на дно кверху пузом. Тобто вся справа знову ж таки в здутті живота, але тільки не на землі, а у воді.
У тривимірних моделях анкілозаврів і схожих на них нодозаврів (які теж були травоїдними з броньованою шипастою спиною, але без булави на хвості) ті й інші ящери, опинившись у воді, переверталися вгору животом, коли той наповнювався газами. Загалом нодозаври мали бути більш нестійкими: якщо вони опинялися у воді спиною вгору, то потім, у міру того, як їх черево роздувалося, достатньо було нахилити їх на 1 °, щоб туша повернулася вгору ногами. Анкілозаври, нехай і з роздутим животом, вимагали більше зусиль, однак, як вважають дослідники, більш-менш сильної хвилі або сильного хижака, який зацікавився падаллю, тут було б цілком достатньо.
Детально про анкілозаврів, що перевертаються, можна дізнатися зі статті, опублікованої в Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. Саме дослідницьке завдання може здатися досить дивним, але, як би то не було, ми бачимо, що навіть в таких дивних завданнях сучасній науці доводиться користуватися найширшим арсеналом методів, від спостережень за загиблими броненосцями до фізичних розрахунків, що описують поведінку твердого (або не дуже твердого) тіла у воді. Хоча щось підказує нам, що про цю загадку анкілозаврів ми ще почуємо у зв'язку з черговою Шнобелівською премією.