Прислухаючись до голосу співрозмовника, ми краще зрозуміємо, що він відчуває, ніж якщо будемо придивлятися до його виразу обличчя.
Ми часто чуємо щось на зразок «Одного погляду на нього було достатньо, щоб»..., або «Достатньо було подивитися на неї, щоб зрозуміти...» - і далі йде опис якогось складного душевного стану того, на кого подивилися.
Втім, ми і самі так часто думаємо про своїх друзів, знайомих і т. д. - здатність розуміти чужі емоції, занурюватися в чужий психічний стан є у кожної людини. І зазвичай нам здається, що для того, щоб зрозуміти, що відчуває інший, потрібно його саме побачити.
Однак, як вважають психологи з Єля, якщо ми хочемо якомога краще зрозуміти іншу людину, потрібно довіритися не очам, а вухам. В експерименті Майкла Крауса (Michael Kraus) і його колег брало участь понад 1800 осіб, які повинні були поспілкуватися один з одним. Деяких просили тільки слухати один одного, але не надто звертати увагу на обличчя, інші ж, навпаки, повинні були дивитися на вираз обличчя, пропускаючи голос повз вуха; нарешті, треті і слухали один одного, і дивилися один на одного. Від кожного в результаті вимагалося розповісти дослідникам, в якому емоційному стані перебував співрозмовник.
Загалом, як йдеться у статті в American Psychologist, люди найкраще розуміли почуття іншого, якщо прислухалися до того, як він говорить. На слух емоції сприймалися точніше, ніж навіть у тому випадку, коли співрозмовника можна було не тільки слухати, але і дивитися на нього.
Пояснити це можна тим, що голосом звичайна людина володіє гірше, ніж обличчям, і приховати емоції за тією чи ною маскою нам простіше, ніж змінити тембр голосу, інтонацію тощо.
І коли ми намагаємося одночасно і слухати, і дивитися, то отримуємо занадто багато інформації, яка часом не зістиковується один з одним - і в результаті частіше помиляємося щодо чужих емоцій. Так якщо нам дійсно важливо, що відчуває інша людина, до неї потрібно не придивлятися, але прислухатися.
За матеріалами LceScience.