Електричні ритми мозку допомагають зрозуміти, що відчуває немовля.
Дуже непросто дізнатися, де і як болить у немовляти - говорити він не вміє, а розшифрувати його крик часом не можуть навіть батьки. Лікарі і взагалі дорослі намагаються зрозуміти дитину за її гримасами, жестами і т. д., але навіть у сукупності все це часом призводить до помилкових висновків: немовля може кричати і гримасувати, але не від болю, а від того, що хоче їсти або щоб його похитали.
Тут дуже до речі був би якийсь інструмент, що дозволяє реєструвати біль, подібно градуснику - незалежно від суб'єктивних відчуттів і від здатності людини їх переказати. Біль, як і будь-яка сенсорна інформація, відображається на роботі мозку, і, можливо, ми могли б спостерігати біль за характерними електричними мозковими ритмами. Саме такий спосіб пропонують у своїй статті в Science Translational Medicine Керолайн Хартлі (Caroline Hartley) та її колеги з Оксфорда. Дослідники знімали електроенцефалограми (ЕЕГ) у новонароджених дітей, яким виповнилося всього 2 - 5 днів, а також 25 днів від роду. У дітей брали кров з п'яти - тобто вони відчували при цьому гострий біль від уколу ланцетом.
Для ЕЕГ на голові закріплюють кілька електродів, і ось один з них, що розташовується на макушці, передавав характерний сигнал, що виникав між 400 і 700 мілісекундами після гострого уколу. Цей сигнал не виникав ні при гучних звуках, ні при миготливому світлі, ні при звичайних дотиках. В експериментах з іншою групою дітей, у яких одну ногу обробляли гелем з місцевим анестезуючим ефектом, сигнал від знеболеної ноги виявлявся слабшим, ніж від необезболеної. Іншими словами, характерні нейронні імпульси, які передавав макушковий електрод, дійсно відповідали больовим відчуттям.
Правда, самі автори роботи кажуть, що у деяких дітей такого сигналу не було зовсім. Крім того, ті, у кого він був, не завжди висловлювали зовнішнє невдоволення, тобто були випадки, коли електрод передавав больовий сигнал, а немовля залишалося відносно спокійним. Іноді траплялося навпаки: немовля починало гримасувати і висловлювати невдоволення, а по ЕЕГ нічого такого видно не було. Загалом, якщо такий спосіб «болеуловлення» і увійде в науково-медичну практику, то тільки в комплексному вигляді, коли про біль судитимуть не тільки за ЕЕГ-сигналом, а й за іншими ознаками, на кшталт жестів, вираження обличчя тощо.