Діти зображують себе з різною виразністю залежно від того, хто на них дивиться.
Діти дуже люблять малювати. Вони малюють кішок, собак, маму, тата, дерева, і самих себе вони теж малюють. Але те, як вони малюють себе, залежить від того, хто знаходиться поруч, хто дивиться на малюнок.
Дослідники з Університету Чичестера спостерігали за художествами 85 хлопчиків і 90 дівчаток у віці 8 і 9 років. Дітей розподілили за сімома групами: в одній групі діти були надані самі собі, в інших же групах з ними хтось був: поліцейський, вчитель, або просто якась людина, про професію якої не було відомо, причому в якійсь групі поліцейський, вчитель і «просто людина» були дітям знайомі, а в іншій групі - ні. Дітям запропонували намалювати три автопортрети: один звичайний, інший - коли ти щасливий, третій - коли тобі сумно.
У статті British Journal of Developmental Psychology говориться, що у дівчаток автопортрети були більш виразними, більш емоційними, ніж у хлопчиків. Але притому і в тих, і в інших виразність малюнка залежала від глядача: якщо в кімнаті був хтось знайомий, малюнки в цілому виходили більш емоційними. Щасливі і сумні портрети теж виходили різними: наприклад, намальовані щасливі дівчатка виявлялися більш яскравими, ніж сумні - але тільки якщо в кімнаті знову ж таки був знайомий дорослий. У хлопчиків сумні портрети були більш експресивними, якщо поруч був хтось незнайомий.
Тут можна придумати різні пояснення, чому діти воліють по-різному уявляти себе різним людям, і в чому відмінності хлопчиків від дівчаток. Але, так чи інакше, очевидно, діти воліють повідомляти про себе різну інформацію залежно від того, з ким вони спілкуються. При цьому для дітей виявляється важливим, чи знають вони іншу людину і яка роль у неї в суспільстві. Дорослі, втім, чинять так само.
Але з дітьми дорослим спілкуватися буває важче, ніж один з одним, і тому добре б уявляти, з яким настроєм дитина зустрічає знайомого або незнайомого вчителя, знайомого і незнайомого лікаря тощо. І, можливо, в якихось випадках дитячі малюнки і справді можуть розвіяти деяке непорозуміння між дорослим і дитиною.