Виявлена астрономами-любителями двома роками рання незвично велика хмара над поверхнею Марса так і не отримала однозначного наукового пояснення.
У березні 2012 року астрономи-аматори зафіксували на червоній планеті незвичайне явище. У телескопи було видно, як над поверхнею утворилася дивна хмара. На Марсі і раніше фіксувалися хмари, що складаються з кристалів льоду або твердого вуглекислого газу. Однак навіть під час найсильніших пилових штормів такі хмари не піднімалися на висоту понад 100 кілометрів, а зазвичай і того менше - близько 60 кілометрів. Але того разу хмара невідомого складу піднялася на висоту 250 кілометрів, а це вже практично на кордоні між сильно розрядженою атмосферою і космічним простором. Особливо добре воно було помітно на тлі термінатора - так називається лінія, яка розділяє на планеті день і ніч. Перший раз дивну хмару було видно з 12 по23 березня, а потім ще один раз, через два тижні, практично в тому ж самому місці. Аналіз знімків, отриманих з телескопа Хаббл, показав, що таке незвичайне явище траплялося, принаймні, ще один раз - 17 травня 1997 року. Перше питання, яке виникло, було навіть не про причини події. Астрономи не зрозуміли, власне, що вони спостерігали.
З'явилися різні гіпотези, що б це могло бути, і ось, через практично три роки опубліковані результати ще одного дослідження. Однак і воно залишило більше питань, ніж відповідей. Астрономи виміряли на фотографіях цей дивний об'єкт уздовж і впоперек, зіставили температуру марсіанського повітря в тому місці з температурами кристалізації льоду і вуглекислого газу, а також проаналізували спектральний склад хмари. Все це дозволило висунути дві гіпотези. Перша версія полягає в тому, що хмара могла бути утворена замерзлим водяним пором. Хоча в такому випадку незрозумілим залишається така велика висота спостереження. Наприклад, на Землі практично всі хмари знаходяться нижче 20 кілометрів. Правда, досить рідко можна спостерігати так звані сріблясті хмари - вони утворюються на висоті близько 80 кілометрів і видно після заходу сонця, коли його промені освітлюють тільки самі верхні шари атмосфери. У випадку Марса, слабким місцем теорії виявилася висота - якщо допустити що це все-таки були кристали замерзлої води, тоді доведеться істотно переглянути наявні моделі марсіанської атмосфери. Або ж це було щось інше.
Припущення, що ці хмари викликані пиловими бурями, також не підтвердилося. Справа в тому, що у дослідників були фотографії, зроблені через різні світлофільтри. Це дозволяє відрізнити за спектром хмари з водяної пари від пилових хмар. Ще одним можливим поясненням незвичайного об'єкта на фотографіях могло бути полярне сяйво - світіння, яке виникає, коли частинки сонячного вітру потрапляють в магнітне поле планети. Саме в тій області на поверхні Марса, де спостерігали дивну хмару, знаходиться сильна геомагнітна аномалія. Вона могла «притягнути» заряджені частинки сонячного вітру. Однак і тут виникає нестиковка. Хмара спостерігали протягом тижня, але в той час не було помічено підвищеної активності Сонця, яка могла б викликати посилення сонячного вітру. Тож версія з водяною хмарою залишається все-таки більш імовірною, ніж загадкові полярні марсіанські сяйва. Можна сказати, що червона планета піднесла науковому світу ще одну загадку, вирішити яку, можливо допоможе дослідницький апарат ExoMars, який НАСА і Європейське Космічне Агентство планують запустити в 2016 році.
За матеріалами Nature